2.4 Висновки до Розділу іі

Вивчення діахроничних процесів розвитку мови є одним з класичних питань мовознавства. Це складний рух мовної системи в часі визначається двома групами факторів: внутрішніми і зовнішніми. До внутрішніх чинників відносять внутрісистемні зміни, засновані на міжрівневих взаємодіях, самодостатності і саморозвитку системи. До зовнішніх факторів в першу чергу слід віднести мовне контактування.

У другому розділі ми детально розглянули історичні передумови появи французької лексики в англійській мові після періоду нормандського завоювання. Але не відразу слідом за нормандським завоюванням, а лише в XII столітті. Панування французької мови завершується в другій половині XVI століття, але найбільша кількість запозичень з неї припадає якраз на цей час: англійська мова, витісняючи французьку, особливо потребувала збагачення своєї лексики тими елементами, які мала остання

Також достатньо уваги приділялося типам лексичної, граматичної та семантичної асиміляції французьких слів в англійській мові.

У ході довгого співіснування двох або більше мов завжди виникають процеси їх змішання. Результат помітний на всіх рівнях мовної системи. Найбільш відкритим вважається лексемний рівень, тому при мовному контактуванні він може змінитися найбільш сильно, запозичуючи лексеми з мови-джерела. Лексеми, переходячи з одного лексичного фонду в інший, проходять складні, багатоступінчасті процеси асиміляції. Запозичення є як самим процесом проникнення нової лексики, так і його результатом, в ході якого відбувається поповнення словникового запасу приймаючої мови. Запозичення є соціально-історичним явищем, на яке впливає історія світу і країни.