Загальні висновки

Запозичення слів з інших мов – природний і необхідний процес, що зумовлюється міжнародними зв'язками. «Мови витягують ресурси не тільки зі своїх власних запасів, – писав відомий французький лінгвіст Шарль Баллі, – вони шукають їх і в інших мовах. Запозичення завжди було нормальною функцією лінгвістичного життя, але особливо велике значення воно набуло в сучасних мовах» [5].

«Не потрібно відхрещуватися від іноземних слів, не потрібно ними і зловживати» – слова великого російського письменника Лева Толстого. Запозичення не уникнути, адже люди різних країн активно співпрацюють один з одним. Проблема не в запозиченнях, а в тому, хто і як їх вживає. Вживання іншомовних слів, як і інших, регулює лексична норма. Тому, вибираючи слова, ми повинні звертати увагу на значення, стилістичне забарвлення, уживання, сполучуваність з іншими словами. Порушення хоч одного з цих критеріїв може призвести до мовної помилки.

У даній роботі метою дослідження було вивчення французьких запозичень в різних мовах світу. Як приклад ми детально розглянули французькі запозичення в англійській і російській мовах, а також ознайомилися з французькими запозиченнями в інших мовах. У завдання дослідження входило:

1) визначити, що розуміється під поняттям «запозичення»;

2) розглянути запозичену лексику на прикладі запозичень з французької мови в англійській, російській та інших мовах;

3) виявити причини запозичення французьких слів в ту чи іншу епоху.

Цілі та завдання дослідження було досягнуто, необхідний для дослідження матеріал був детально вивчений. Ми розглянули етапи найбільшого впливу французької мови на інші мови, вивчили проблему асиміляції французьких запозичень і розглянули їх типи (власне запозичення, словотвірне калькування та семантичне калькування). Піддавшись різним морфологічним, фонетичним і лексичним змінам, багато запозичень втратили свій французький вигляд і не сприймаються більш як іноземні слова. Шлях, який пройшли запозичення до їх повного засвоєння тією чи іншою мовою, був багатоетапним. Підкоряючись законам мови, що запозичує, деякі запозичення розвинули нові значення, не властиві їх початковим варіантам. Обростаючи новими значеннями, запозичене слово розширює коло можливих для нього сполучень, глибше проникає в товщу словникового складу, все більше розгалужує свій смисловий зв'язок з іншими словами, і разом з тим, на тлі останніх, виразніше виділяється як самостійна лексична одиниця мови. У XVIII і XIX століттях французька грала роль мови міжнаціонального спілкування по всій Європі. Результатом такого високого статусу виявився значний вплив, який французька мова справила на більшість європейських мов. Насамперед це стосується лексики – за часів домінування французької мови на міжнародній арені в інших іноземних мовах, включаючи європейські мови та російську, проникло безліч французьких запозичень [6].

Дана тема є актуальною і цікавою для дослідження. Незважаючи на нинішню провідну роль англійської мови, французький вплив на різні мови світу залишатиметься важливим завдяки значній кількості слів, запозичених з французької мови.