Соціокультурна та лінгвокраїнознавча підготовка майбутнього вчителя іноземної мови в курсі «Практика усного та писемного мовлення»

Соціокультурна та лінгвокраїнознавча підготовка майбутнього вчителя іноземної мови і зарубіжної літератури у педагогічному університеті відбувається в різних формах і за допомогою різних курсів. Формами такої підготовки є аудиторна робота та позааудиторна робота студентів.

За навчальним планом філолога спеціальності «Мова та література (англійська)» викладаються дисципліни, які тим чи іншим чином спрямовані на формування особистості майбутнього фахівця в галузі іноземних мов. Цьому сприяють такі загальноосвітні дисципліни, як: філософія; етика й естетика; історія (в тому числі й історія України); педагогіка; історія зарубіжної літератури; історія країни, мова якої вивчається; країнознавство; практика усного та писемного мовлення. Почнемо з останньої.

У Програмі для інститутів/ університетів іноземних мов (2001) соціокультурному компоненту навчання іноземної мови майбутнього фахівця приділяється велика увага. Про це йдеться

• у Вихідних положеннях Програми на с. 1, де зазначено, що такий матеріал «наявний у матеріалі всіх п’яти курсів»,

• у формулюваннях Цілей та Завдань навчання на с.  3-4, де соціокультурна компетенція згадується в різноманітних контекстах

• у розділі «Основи відбору змісту навчання» та ін.

Окремий розділ Програми (5.6) «Соціокультурний компонент» (с.7-9 та 25-27) повністю присвячений описові основних складових соціокультурної компетенції майбутнього вчителя ІМ. Вказується, що оволодіння мовою у мовному виші складається з 3 взаємопов’язаних компонентів: користування мовою, усвідомлення природи мови та розуміння іноземної та рідної культур. Важко передбачити, з культурою якої з англомовних країн може бути пов’язана професійна діяльність випускника мовного вишу, але важливим є те, щоб вони розуміли можливу різницю між рідною та іншими культурами, а також розвивали позитивне сприйняття інших культур і набували вмінь долати соціокультурні відмінності.

Соціокультурний компонент у підготовці фахівця присутній експліцитно й імпліцитно (тобто зовнішньо виражено та приховано). Експліцитно він виявляється у відборі тем і лексики для кожного року навчання, наприклад: Year 1 – “Interests of Young People in English-speaking Countries and Ukraine” і так далі. Імпліцитно цей компонент присутній у всіх розділах програми.

Соціокультурна компетенція, яку ви маєте сформувати до кінця курсу навчання в університеті включає специфічні знання, навички та вміння.

Знання є лінгвістичні та нелінгвістичні:

лінгвістичні знання – це знання безеквівалентної лексики (mister, miss, lady); соціокультурних умовностей (подяка у відповідь на подяку, початок і закінчення розмови та ін.)

нелінгвістичні знання – це знання загальних категорій і понять (сфер діяльності та свідомості народу, напр.,теми розмов про погоду в Англії); вербальне і невербальне спілкування (міміка, жести, вікові та соціальні норми поведінки); інформація про країни (історична, географічна, соціальна тощо).

Навички та вміння можуть бути практичними та інтеркультурними.

Практичні навички включають навички: соціальні – діяти згідно звичаїв, дотримуватися заведеного порядку; побутові – виконувати щоденні дії (одягатися, готувати їжу, робити покупки, їсти тощо); професійні – виконувати дії, пов’язані з професією (дотримання графіка роботи, вирішення питань);організації дозвілля – спорт, туризм, відвідання виставок та ін.

Інтеркультурні навички та вміння – це: здатність пов’язувати нерідну культуру з рідною; культурна чутливість та вміння використовувати різні способи спілкування з представниками інших культур;спроможність бути медіатором – культурним посередником – між представниками різних культур, вміти залагоджувати міжкультурні непорозуміння і конфлікти.