6.Особливості організації навчання іноземної мови у мовному педагогічному внз. Ступені навчання. Розподіл теоретичних і практичних курсів

Основною особливістю вищих навчальних закладів є їх профільність. Для педагогічного вишу характерною є специфічна атмосфера, яка пронизує всі структурні підрозділи. і адміністрації, і профспілкової організації, і кафедр, і кожного викладача та студента. Характерною є співпраця з органами освіти, школами, навчальними та виховними закладами.

На кожному факультеті є свої особливості. Для ефективної організації навчання іноземної мови у мовному педагогічному ВНЗ використовується відповідна матеріальна база. Це лінгафонні та комп’ютерні класи, навчально-методичні кабінети, відповідно обладнані аудиторії для практичних занять у малих мовних підгрупах тощо.

Прийнята в Україні ступенева система освіти передбачає перехід на загальноєвропейську систему, в якій є два ступені – бакалавр та магістр. Водночас ще залишається проміжна ланка «спеціаліст».

В організації навчання іноземної мови як фахового предмету виділяють свої ступені, які відображають логіку та послідовність в оволодінні іноземною мовою та всією системою фахової підготовки майбутніх учителів. Виділяють і два, і три, і навіть чотири ступені.

Окремим ступенем вважають вступний корективний курс на самому початку навчання у 1 семестрі, протягом якого студенти оволодівають нормативною іншомовною вимовою та автоматизують найбільш частотні комунікативно значущі граматичні структури і мовленнєві зразки. У ЧДПУ цей курс виокремлений у самостійний змістовий модуль, який триває протягом 3 місяців.

Далі слідує основний курс практики усного та писемного мовлення, який продовжується до кінця навчання у виші. Він ділиться на перший/ молодший і другий/ старший ступені навчання. До молодших курсів відносять 1й та 2й, до старших – 3й і 4й. Оскільки тепер 5й курс виокремлений як освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліста» та «магістра», то він є й окремим ступенем навчання.

Розподіл теоретичних і практичних дисциплін відбувається за схемою: від загальноосвітньої – до спеціальної, від теоретичної психолого-педагогічної – до практичної методичної. У плані оволодіння мовним і мовленнєвим, історико-літературним і літературознавчим матеріалом, то на фоні удосконалення і розширення іншомовної мовленнєвої і історико-літературної компетенцій відбувається поглиблення теоретичної лінгвістичної та літературознавчої підготовки майбутніх фахівців.

Так, на молодших курсах ставиться завдання забезпечити такий рівень володіння мовним та мовленнєвим матеріалом, який був би достатнім для сприйняття теоретичних мовознавчих курсів виучуваною мовою. Окрім того, саме на молодших курсах зосереджені майже всі предмети циклів гуманітарної та соціально-економічної підготовки і природничо-наукової підготовки. Тут же закладаються теоретичні основи і психолого-педагогічної підготовки. Починаючи з 2 курсу, проводиться безвідривна педагогічна практика.

На старшому ступені навчання (3-4 курси) зростає професійне спрямування підготовки майбутнього вчителя. Це відображається як у тематиці практичного курсу усного та писемного мовлення, так і в активному впровадженні теоретичних курсів, спецкурсів і спецсемінарів за спеціальністю. Викладається методика навчання ІМ і методика викладання зарубіжної літератури, проводяться безвідривна педагогічна і навчально-виховна практики.

Поглиблену теоретичну підготовку студенти отримують під час виконання курсових робіт із зарубіжної літератури, методики навчання ІМ та мовознавства на 2, 3 і 4 курсах відповідно.