logo
Довідник з мови

Морфологічні ознаки частин мови

Морфологічна ознака- це характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм цих слів або слів, що від них залежить.

До морфологічних ознак належать:

ознака

у чому виражається

особливості словозміни

  • відмінюється частина мови чи не відмінюється; за якими ознаками

особливості словотворення

  • як створена частина мови

особливості морфологічної будови

- з яких частин складається (чи є у складі суфікси, префікси та закінчення)

Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово) та прислівника добре (як тут добре), які чітко відрізняються одне від одного:

прикметник

прислівник

- відмінюється;

- первинне слово;

- складається з кореня добр- і закінчення (е)

- незмінний;

- похідне, утворене суфіксом -е від прикметникової основи;

- складається з кореня добр- і суфікса -е

За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані і незмінювані.

До змінюваних належать іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово.

До незмінюваних належать прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.

Морфологічні ознаки всіх частин мови:

частини мови

морфологічні ознаки

ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ

іменник

- відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами;

має рід;

початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини);

прикметник

- відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками;

початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду;

може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках);

числівник

- відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, два змінюються також за родами; числівник один- за числами;

початкова форма- називний відмінок;

займенник

- відмінюване слово;

початкова форма- називний відмінок однини;

- той, що вказує на предмети, змінюється за відмінками, може мати рід і число;

- той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами;

- той, що вказує на кількість- за відмінками;

- той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками

дієслово

дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника:

- дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами; має стан, вид і час;

- дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час

НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ

прислівник

незмінюване слово

прийменник

незмінюване слово

сполучник

незмінюване слово

частка

незмінюване слово

вигук

незмінюване слово

САМОСТІЙНІ СЛОВА

ІМЕННИК

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також:

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.

загальні назви - власні назви

2.

назви істот - назви неістот

3.

конкретні - абстрактні

4.

збірні

5.

речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

іменники

приклади

загальні

ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення

власні

Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк",

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.