21.Мета та зміст Болонського процесу
Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників, підвищення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. Для досягнення цієї мети було запропоновано прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; увести взаємовизнаний на європейському просторі вчений ступінь доктора філософії; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System), яку ще називають системою кредитних одиниць, системою кредитних заліків, системою кредитних рівнів, системою залікових одиниць, кредитною системою взаємовизнання тощо; увести уніфіковані і взаємно визнані на європейському просторі додатки до диплома; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості із застосуванням порівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки відповідно до вимог ENQA; усунути наявні перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи.
На всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес добровільний; полісуб'єктний; такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури; такий, що не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи; багатоваріантний; гнучкий; відкритий; поступовий.
Але не слід ідеалізувати Болонський процес. Він нерівномірний, суперечливий, складний. Його цілі ще дуже гіпотетичні. Як приєднання до цього процесу, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім, з урахуванням усіх «за» і «проти» для країн, які прагнуть до економічного і суспільного розвитку і, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесові немає. Ми вже значно спізнюємося щодо цього.
І чим більше зволікатимемо з рішучими кроками, тим важчим для нас буде вступ до Болонської співдружності. Якщо на установчій конференції в Болоньї 1999 року до перших 29 країн майже не висували суттєвих вимог, то вже на Празькому саміті 2001 року до наступних чотирьох кандидатів вони були досить серйозними, а сім країн, які входили до Болонської співдружності на Берлінському саміті 2003 pоку, змушені були витримати справжній іспит. Безперечно, вступ до цієї співдружності наступних країн на Бергенському саміті 2005 року буде дуже складним.
Для того, щоб вступити до Болонської співдружності і, головне, стати її повноправним членом, Україні треба буде піти на суттєві перетворення в системі вищої освіти і науки. Найважливіше при цьому провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейською (за болонською моделлю). За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі, і започаткувати відповідні реформи.
Ці реформи вже не зможуть бути «косметичними». Вони мають стосуватися глибинних основ нашої освіти й науки. Здійснюючи їх, ми повинні будемо відповісти на запитання: чого і як слід навчати в сучасному світі гострої конкуренції? Ми не зможемо уникнути реальної інтеграції вітчизняної науки й освіти. Через складності з розпізнаванням освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» виникне потреба започаткувати еквівалентну систему другого рівня. Особливо це важливо для підготовки і кваліфікації інженерів в умовах креативної практики, що має закінчуватися обов'язковим винахідництвом і створенням нової техніки. Доведеться приймати нелегкі рішення стосовно системи наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження.
На шляху цих реформ виникне ще багато складних проблем. Але особливість найближчого періоду в тому, що уникнути зазначених перетворень уже неможливо, бо, не проводячи реформ або зволікаючи з ними, наша країна підсилюватиме ізоляційні явища як з боку Європи, так і з боку Росії, дедалі більше поглиблюючи власну суспільну й економічну кризу.
- 1.Болонський процес в Україні
- 2.Поняття гуманізації процесу навчання
- 3.Структура навчальної діяльності
- 4.Еволюційний процес становлення професій в рекламній та пр-індустрії
- 5.Форми навчальної діяльності
- 6.Фактори розвитку особистості професіонала
- 7.Соціально-культурна структура вузу
- 8.Основні професії в рекламній сфері
- 9.Поняття демократизації процесу навчання
- 10.Болонський процес.Історія розвитку
- 11.Фундаментальні дисципліни в структурі вищої освіти
- 12.Основні професії пр-індустрії
- 13.Особливості індивідуалізації навчання у вузі
- 14.Вимоги до лекції як форми організації навчального процесу
- 15.Професія та розвиток особистості майбутнього фахівця
- 16.Основні характеристики моделі спеціаліста з реклами та зв'язків з громадкістю
- 17.Поняття інтеграції та інтернаціоналізації вищої школи
- 18.Роль і місце самостійної роботи в умовах вищої школи
- 19.Фактори формування професійної свідомості фахівця
- 20.Студентська практика як важлива складова фахової підготовки у внз
- 21.Мета та зміст Болонського процесу
- 22.Практичне заняття як одна із поширених форм навчальної діяльності
- 23.Роль виховання у загальній структурі навчального процесу
- 24.Фестивальна діяльність студентів — невід'ємний елемент формування фахівця
- 25.Роль реклами в суспільстві
- 26.Методи залучення уваги до реклами (утп)
- 28.Фестивальна діяльність з реклами
- 29.Роль та функції реклами
- 30.Мотиви, що використовуються при розробці рекламного звернення
- 31.Модель комунікативного процесу
- 32.Основні засоби маркетингових комунікацій
- 33.Визначення реклами.Різноманітність підходів до визначення реклами
- 34.Синтетичні засоби маркетингових комунікацій
- 35.Класифікація споживачів в рекламі
- 36.Історія виникнення Product placement
- 37.Реклама як об'єкт дослідження в різних галузях науки
- 38.Особливості сучасного рекламного процесу
- 39.Учасники рекламного процесу.Загальна характеристика
- 41.Умови виникнення міжнародної реклами
- 42.Особливості організації і проведення міжнародних рекламних кампаній
- 43.Адаптація міжнародної реклами до місцевих національних умов