Зразки лінгвістичного аналізу тексту

Зразок 1

Ліна Костенко

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,

І раптом озирнувсь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди -я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі, скрипалю.

Він добре вам зіграв колись мою присутність.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

Ліна Костенко - майстер філософського вірша, і "Послухаю цей дощ..." - один із багатьох творів поетеси про плинність часу. Наче дощ, наче гроза ідуть роки, один за одним спливають у водах, і Ліна Костенко підкреслює, що ми на цій землі - гості. Ліричний герой вірша у метафоричних образах проходить своїм земним шляхом, шукаючи "найвищу сутність", і знаходить її у тому, що любить"все".

Вірш написано з дотриманням чіткої рими: шумить - мить, кроки -роки, зна - скляна, Андромеди - мертвих, скрипалю - люблю, присутність -сутність. Чергування чоловічої та жіночої рими, римування перехресне: абаб. Поезія написана шестистопним ямбом.

У першій строфі наявна словесна епіфора: ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить..." Далі маємоепанафору - кінець першої строфи і початок другої - подібні -"а це вже роки й роки", і "а це уже віки".

147

Ампліфікація: нагромадження однотипних мовних одиниць - "бляшаний звук води, веселих крапель кроки", часте вживання сполоучників "і" та "й".

Вдале використання звуків і звукосполучень призводить до того, що ми наче чуємо стукіт крапель по ринвах: "шумить", "бляшаний звук води", "крапель кроки "...

Усі слова творяться традиційним способом, оказіоналізмів немає. У лексичному складі поезії наявні загальновживані слова корінної лексики, серед запозичень - слова мантія та Андромеда, які вносять певний смисловий відтінок. Слово мантія - грецького походження і первісне значення слова - покривало, у сучасній мові має значення широкий, довгий одяг у вигляді плаща. Мантію носили учені мужі, тому присутній певний підтекст - автор - людина освічена. Туманність Андромеди - зірки далеких світів, на які переселяються душі мертвих.

Лексика багата, різноманітна, але надає поезії мінорного звучання, сірого, безбарвного відтінку, відсутні радісні кольори, є лише їх відблиск у останніх двох рядках.

Найбільше у творі іменників: дощ, звук, вода, краплі, кроки, мить віки, душа, мантія, ліси, скрипаль, присутність, дерево, сніг, сутність. Більшість з них - абстрактні, які створюють атмосферу загадковості, викликають роздуми про людське життя.

Дієслова ужиті у двох часових формах - теперішньому і минулому. Монолог-роздум ліричного героя позначений теперішнім часом, дощ "підкрався і шумить "поєднує ознаки теперішнього і минулого часу. Скрипаль "зіграв" присутність, а не "грає", вона вже визначена. І лише одне дієслово майбутнього часу доконаного виду- озирнусь, яке, по-перше вказує на одноразовість, завершеність дії, а по-друге, поєднує у собі зміщення до реального часу (теперішнього).

Прикметники бляшаний звук, веселі краплі виконують функції художніх означень - епітетів, як скляна - функцію порівняння, живих, мертвих - субстантивовані прикметники. Метафоричність закладена у слові прозора. Один прикметник у формі найвищого ступеня 6 який надає іменникові сутність відповідної філософської конотації.

Речення лаконічні, часто односкладні чи неповні: Послухаю цей дощ, цілую всі ліси (означено-особові). Спасибі скрипалю (безособове). А це уже віки (називне). Підкрався і шумить (неповне).

Для твору характерна персоніфікація - олюднення природи. Закладена метафоричність і у порівнянні себе з деревом, зі снігом тощо. У

148

цьому глибокий філософський смисл - буття нікуди не зникає, лише змінює свої форми існування.*

Зразок 2 Олег Зуєвський

Камінна злагода старого дому Ще золотим крилом у парку висне. Ходім до ставу: там, повір, нікому Нема відмовлення. Хіба навмисне

Шиястий лебідь сколихне водою І сплине згадка луками тремкими, немов про те, як з див рясного крою Свого вбрання раділа панна, мимо

Дерев оцих проходячи. Про неї Забули ми, як став, як вітру нерух... І лише погляд твій, де ріг алеї, В журбі спинявсь на вежах бельведеру.

Ця поезія належить до інтимної лірики з елементами пейзажної (шиястий лебідь сколихне водою), медитаційної (І сплине згадка луками тремкими), наративної (Камінна злагода старого дому ще золотим крилом у парку висне тощо). Описується настрій природи парку на одній з його будівель; мандрівки з коханою в часі (минулому і теперішньому) та просторі (природному й душевному) і згадується про тих, котрі у попереденіх роках чи віках переживали подібні відчуття у подібних умовах чи ситуаціях.

Поезія має три чотирирядкові строфи:

1. уведення у художній простір твору; звернення до ліричного об'єкта - тим самим уведення адресата;

2. опис паркової природи, введення художнього часу - тим самим уведення епічного елемента - минулого часу;

* Текст проаналізувала студентка п'ятого курсу філологічного факультету Христина Мирон.

149

3) продовження спогаду, філософські роздуми над вічністю і минущістю почуття, фіксація образно-настроєвої картини твору на символі "веж бельведеру".

Лейтмотив твору - ностальгія за минулим, сподівання ліричного героя на особисте щастя десь у майбутньому.

Віршовий розмір поезії класичний п'ятистопний ямб (автор тяжіє до творчої минери неокласиків). Римування перехресне, рими жіночі.

Фонографічний рівень. Асонанси "а" та "о" в першому рядку -враження спокою та рівноваги; "і" - у третьому рядку - створення ілюзій руху; знову "і" у передостанньому рядку та "є", "а" - в останньому - з подібною функцією.

Алітератція "л" ("золотим крилом") - світловий елемент, "в" (3-4 рядок) - атмосфера довіри, "р" ( 7-8 рядок) - враження руху і величі, (10-12 рядок) - сповільнення руху, згадка про нього.

Морфемний рівень. Оказіоналізм відмовлення (те саме, що відмова, але з додатковим відтінком на зразок відмолення; шиястий і нерух(стан спокою).

Морфологічний рівень. У поезії іменники, як правило, супроводжуються прикметниками та займенниками (рясний крій, своє вбрання. Цікаво, що поєднані з прикметниками лише ключові слова: парк, став, відмовлення, вода, згадка, панна, дерева, вітер, алея, журба, белеведер. Переважають дієслова руху, але вжиті у спеціальному контексті у відповідних формах, по суті, заперечують власну функцію: висне - стан спокою, ходім - дія, яка у даний момент не виконується, до неї запрошують, сколихне - дія ще не відбувається. Персонали в поезії закодовані у трьох займенниках - вона, ми, ти.

Лексичний рівень. Ключові слова - дім, став, згадка, дерева, алея, бельведер. Слова однозначні, стилістично нейтральні, крім екзотично забарвленого слова бельведер, що дослівно в італійській мові означає чудовий вид, а як засвідчує словник іншомовних слів - у сучасній мові має значення:

1) Надбудова над будинком, альтанка або впорядкований майданчик на пагорбі, звідки можна оглянути мальовничий краєвид;

2) Назва деяких палацових споруд, збудованих на високому місці в красивому природному оточенні (С.111).

Синтаксичний рівень. Порівняння "ми, як став, як ...нерух". Зіставляються двоє живих осіб (ліричний герой та адресат), непорушний став та вітер (стихія повітря), що створює враження скам'янілості.

150

Епітети: ком 'яна злагода, старий дім - патріархальний спокій, золоте крило- у даному контексті сприймається конкретно: крило, освітлене сонцем, щиястий лебідь, тремкі луки - нечіткі образи, притаманні спогадові, рясний крій - згадки про казку. Метафори: злагода дому, злагода крилом висне - оригінальні зорові картини кам'яного дому, згадка сплине лунами, дива краю, ріг алеї, погляд спинявсь.

Персоніфікація: Камінна злагода старого дому ще золотим крилом у парку висне -старому будинкові надаються ознаки живої істоти - птаха-лебедя.

У тексті є вставне слово повір, що надає текстові інтимного звучання, своєрідної сповіді. Перші два і останні два речення творять картину теперішнього художнього часу. Третє речення переносить нас у минуле, малює образи символічної панни та шиястого лебедя. Воно складається з трьох частин, зумисно нерозчленоване, як і сам спогад.

У цьому вірші немає стилістичних фігур. На змістовому рівні зіставляються минуле і сучасне, спокій - рух, природа - почуття...

Зразок 3.