Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником

Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який вже не вживається, завжди пишуться разом: навпростець, навколішках, невтямки, упереміш, спересердя, ущерть, влітку ( слова "літко" немає), восени (немає і слова "осени"), дощенту (слова "щент" також не існує).

Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: вдень, надворі, нагору. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: в день, на дворі, на гору.

Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (піднятися на конкретну гору), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (подивитися нагору, тобто подивится вверх, догори).

Також абстрактні поняття виражають прислівники звечора, надвечір, пополудні, спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву та ін.

Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: нб бік- на бік, нб сміх- на сміх, навн ки- на віки.

Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили свого іменникового значення.

Сюди належать такі прислівникові сполучення: без пуття, без відома, без ладу, без смаку, без уваги, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, навіку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).

Два прислівника пишуться через дефіс: по-латині і нагора.