Сполучники

Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом);

• адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож;

• аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби;

• мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;

• абощо, тощо, якщо;

• притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.

Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо: або ж, адже ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то.

Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: дарма що, та й, то й, так що, тому що, через те що, для того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.

У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні- окремо: незважаючи на те що; тимчасом як; затим що.

Сполучники з підсилювальними частками отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но пишуться через дефіс.