Лінгвістичний аналіз тексту як навчальна дисципліна

Лінгвістичний аналіз тексту як окрема навчальна дисципліна має безпосереднє відношення до лінгвістики тексту, стилістики, теорії літератури. Вона з'явилася у 60 -х роках XX ст., хоча витоки її сягають ще Стародавньої Греції та Риму. Тонкі спостереження тексту знаходимо у мовознавців Стародавнього Сходу та у староіндійських учених, які детально вивчали лінгвістику і поетику. Цікавилися лінгвістичною стороною тексту і середньовічні учені, серед яких Тома Аквінський.

Предметом розгляду лінгвістики тексту є зв'язний текст як мовна та мовленнєва одиниця особливого рівня, його побудова. Предметом розгляду стилістики є функціональні стилі мови, а також мовні засоби творення того чи іншого стилю, що також тісно пов'язано з текстом. Теорія літератури вивчає особливості побудови художніх творів, художні засоби.

До 20 -х років XX ст. поетика і стилістика були окремими дисциплінами. Однак вже 1923 року Р. Якобсон наголосив на важливій ролі у метричній системі віршування фонологічних, смислорозрізнювальних елементів. Він писав: "Саме аналіз віршів дав мені можливість побачити основу, на якій будується фонологічна система мови". О.О.Потебня також наголошував на тому,

8

що естетико-стилістичний аналіз словесно-художніх творів є першим щаблем загального вивчення літературної мови. Учений теоретично і практично втілював ідею єдності філології, сягав специфіки мистецтва слова.⁴

У 50-х роках відбулася дискусія з питань лінгвостилістики, в результаті якої визнали, що визначальною у створенні художнього образу твору є мова.

Цей період вважають часом становлення лінгвістичних дисциплін, які стосуються тексту, його структури, побудови, аналізу. Завдання останньої - виявляти на основі комплексного лінгвістичного аналізу систему співфункцій усіх мовних одиниць та їх категорій, що беруть участь у створенні системи образів у певному тексті.

В обсяг курсу входить лінгвістична характеристика усіх мовних одиниць, наявних у структурі аналізованих текстів, починаючи від найнижчих - фонем- і закінчуючи синтаксемами, причім, аналізуючи художні тексти, необхідно звертати увагу на мовно-стилістичні виражально-зображальні засоби. Предметом лінгвістичного аналізу тексту є виділення і характеристика системи рівневих мовних одиниць, наявних у творі.⁵

Слово текст латинського походження і у мові-продуценті позначало "тканину, сплетіння, з'єднання". Термін текст зберіг первісне значення і позначає завершене мовне утворення.

Саме поняття тексту не зовсім чітко окреслене у сучасній науці. Під нього можна підвести найрізноманітніші висловлювання, часто не сумірні ні обсягом, ні побудовою, ні способом викладу - від лозунгу чи прислів'я до монографії чи багатотомної епопеї. З одного боку - це будь-яке висловлювання, що складається з одного чи кількох речень, з іншого -таке мовне утворення як повість, роман, епопея. На цій підставі іноді висловлюється сумнів, чи слід вважати текст мовною одиницею. Термін текст застосовується для позначення не тільки цілісного висловлювання, але й відносно закінченого за змістом уривка. Уживається це слово і в інших, нетермінологічних значеннях,

4 Потебня О. Естетика і поетика слова.- К.. 1985. - С. 25

5 Ковалик Т. І, Мацько Л. І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. - К., 1984,-С.4.

9

наприклад, "текст вправи", "текст до кадрів фільму" тощо, що створює певні незручності в розумінні.⁶

Що ж таке текст? Серед різних визначень тексту виділяться такі:

• текст визначають як максимальну одиницю мови найвищого рівня мовної системи;

• як продукт мовлення;

• як одиницю, що виражає судження;

• як цілісне і зв'язне повідомлення, складене для передачі та збереження інформації;

• як сума, сукупність чи множина фраз;

• як структурна і смислова єдність.

Будь-який текст поєднує план змісту і план вираження. План змісту тексту - це його смисл. План вираження - мовне оформлення.

Текст по-різному визначається v лінгвістичній науці. Л. Лосева вважає, що це повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення ".⁷

У Н. Кутіної "Текст - це серединний елемент схеми комунікативного акту, яку спрощено можна уявити у вигляді трьохелементної структури: автор - текст - читач".⁸

Польська дослідниця М.Мейєнова у своїй "Теоретичній поетиці

зазначила, що "текст - це одноразова і закрита структура, що

створює власні значення, і відкритий світ, що являє себе через

ставлення до інших текстів у широкому розумінні цього слова,

тобто до всіх знакових цінностей "⁹

Російський дослідник тексту М. Бахтін висунув положення про безперервний рух текстів у широкому просторі культури: "Нема ні першого, ні останнього слова, і нема меж для діалогічного контексту". "Текст живе, лише стикаючись з іншими текстами". "Лише у точці такого контакту текстів спалахує світло, що світить назад і вперед"¹⁰.

6 Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови.- К.,1986. -С. 11.

7 Лосева Л. Как строиться текст.- М., 1980.- С.17.

8 Кутана Н. Структурно-смысловой анализ художественного текста.- Свердловск. 1980.-С.9.

9 Мейенова М. Теоретическая поэтика.- Вроцлав., 1974. - С.27.

10 Бахтин М. Эстетика словесного творчества.- М., 1979.- С. 365

10

У проф. І. Ковалика текст трактується як "писемний чи усний потік, що являє собою послідовність звукових, графемних елементів у синтаксичних структурах /реченнях/, які виражають комплекс пов' язаних між собою суджень".¹¹

Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить в собі певний обсяг фактичних даних, певну інформацію. Оскільки текст може бути різний: художній і нехудожній /науковий, офіційно-діловий, публіцистичний/, то кожен з них вимагає своєрідного підходу. Зокрема інформація, що міститься в нехудожньому тексті, завжди досить чіткою співвідноситься, з певною ділянкою дійсності і зорієнтована на конкретне коло адресатів. Такий текст обмежений низкою ознак - соціальних, професійних, політичних, територіальних, національних тощо. Заміна конкретних індивідуумів у цій групі текстів до кардинальних змін у сприйнятті інформації не веде.

Інша річ - художній текст. Співзвучність чи неспівзвучність окремих естетичних, психологічних, емоційних, ідейних поглядів автора і читача обумовлюють можливість різного трактування / інтерпретації/ одного й того ж твору різними митцями: режисерами та акторами, критиками. 400 років розв'язує Гамлет проблему: бути чи не бути ?! Канонічний зміст трагедії залишається незмінним. А кожна епоха, кожен митець бере з цього твору нові й нові ідеї та емоції. Звідси напрошується думка, що трафаретного трактування художнього тексту не існує.

Кожен справді художній твір випереджає час, тому сучасники-читачі не завжди усвідомлюють усю глибину, значущість порушеної у творі проблеми.

Відомо, що смисл одного й того ж тексту не завжди однаково сприймають різні люди. Так, дуже часто при сприйнятті переважає логічна інформація і залишається поза увагою естетична. Іноді логічну інформацію по-різному інтерпретують люди, що читають один і той же твір. Тобто смисл, який вкладає автор, і зміст, який сприймають читачі, не завжди адекватні. Кожен читач розставляє акценти по-своєму, по-своєму інтерпретує. Щоб запобігти цьому, проводиться лінгво-смисловий аналіз, тобто здійснюється лінгвістичний аналіз тексту.

Основними ознаками тексту є:

11 Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту.- К. 1984.-С 7.

11

1/ цілісність; 2/ зв'язність; 3/ членимість; 4/ лінійність; 5/ інформативність; 6/ структурно-смислова завершеність.

Цілісність тексту, тісний взаємозв'язок його складників, отримало у сучасній лінгвістиці ще назву когерентність (від лат.соhаеrеns - зв'язний, взаємопов'язаний). Вона буває смислова, структурна (граматична), комунікативна.

Текст - це не хаотичне нагромадження одиниць різних мовних рівнів, а упорядкована система, в якій усе взаємопов'язано і взаємообумовлено. Смислова цілісність тексту полягає у єдністі його теми. Струкпгурну (граматичну) цілісність забезпечують займенники, займенникові прислівники, уживання часу тощо. Комунікативна цілісність тексту -це смислове і граматичне підпорядкування кожного наступного речення в попередньому, від відомого до нового. Цілісність тексту пов'язана також із взаємодією колізій і континууму.

Термін континуум означає безперервне утворення чого-небудь, тобто нерозчленований потік руху у часі і в просторі. Але рух можна проаналізувати лише в тому випадку, якщо припинити його і побачити в розкладених частинах дискретні характеристики, які у взаємодії утворюють уявлення про рух. Таким чином, континуум як категорію тексту можна уявити собі як послідовність фактів, які розгортаються у часі і просторі, причому розгортання подій відбувається неоднаково у текстах різних типів.¹²

Континуум художнього тексту заснований на порушенні реальної послідовності подій і не обов'язково забезпечується лінійністю розповіді. Цілісність тексту тісно пов'язана з його зв'язністю.

Зв'язність тексту здійснюється за допомогою низки структурних та лексико-семантичних засобів, які є у кожному тексті у найрізноманітніших комбінаціях. Зв'язність буває лінійна ( або послідовна) та вертикальна (або ланцюжкова). Зв'язність лінійного типу - це безпосередній зв'язок окремих частин тексту ( лексичний та граматичний). Вертикальна зв'язність полягає в тому, що окремі частини тексту пов'язані не безпосередньо одна з одною, а пучковидно -через тему, заголовок, власні назви тощо.

Для позначення тих чи інших типів і засобів зв'язаності використовують термін когезія ( з англ. cohesion - зчеплення). Це

12 Загнітко А.П. Особливості конструювання тексту // Український синтаксис. - К., 1996,-Ч.2.-С.162.

12

особливі види зв'язку, що забезпечують континуум, тобто логічну послідовність (темпоральну або просторову), взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій і под.

Засоби когезії у тексті можна класифікувати за різними ознаками: 1) логічними, 2) асоціативними, 3) образними, 4) композиційно-структурними, 5) стилістичними, 6) ритмоутворюючими тощо.

До логічних засобів зчеплення відносяться: а) причино-наслідкові зв'язки; б) специфікація /від загального до часткового/; в) перехід від простого до складного.

Асоціативне зчеплення здійснюється за допомогою а) ключових слів; б) близьких за значенням слів; в) синтаксичного паралелізму. Прикладом образної когезії є система образів та символів твору. Зокрема у романі П. Загребельного "Диво" образом-символом, що пронизує цілий твір, виступає Софійський собор. Він уособлює в собі незнищенність зв'язку різних поколінь і високість людського духу.

Структурно-композиційну когезію спостерігаємо в тих чи інших особливостях побудови твору, у розташуванні його композиційних елементів. Суто структурна когезія визначається сполучними засобами га дейктичними компонентами.¹³

Стилистична зв' язнісітїь пов' язана з приналежністю тексту до того чи іншого функціонального стилю, а також з індивідуальним стилем автора. Ритмічна зв 'язність характерна здебільшого для поетичних творів, хоча у сучасній літературі йде мова і про ритми прози.

Членування тексту здійснюється за багатьма ознаками:

• глибинними та поверховими;

• концептуальними і методичними;

• змістовими і технічними;

• об'єктивними і суб'єктивними.

Глибинне членування тексту пов'язане з його темами, поверхове - з паузами. Концептуальне - це логічне обгрунтування поділу тексту на частини, підпорядкованих методичній меті - оформленню твору, реферату, формули тощо. Змістове і технічне членування тексту вимагає відповідного поліграфічного оформлення - від заголовка до розподілу на розділи та параграфи. Об'єктивне та суб'єктивне

13 Загнітко А.П. Зазн. праця .- С 161.

13

членування застосовується лише у художніх текстах і випливає з авторського замислу.

З огляду на структуру абзац є ядром тексту.

Виділення абзаців - це спосіб семантико-стилістичного виділення речень, щоб привернути до них особливу увагу. У ритмомелодійному -знак розділення, знак попередження про те, що необхідно приготуватися до сприйняття нової і важливої інформації. У стилістичному - абзац дає змогу висловити: а) специфіку функціонального стилю і жанр мовлення; б) специфіку індивідуального стилю. Абзаци виділяють з уваги на три основні причини:

• новизна інформації;

• важливість її в межах тексту;

• неможливість подачі інформації через логічну несумісність. Членування може бути також формальним /архітектонічним/ та

смисловим /композиційним/.

Дослідник творчості Т. Г. Шевченка А. Критенко¹⁴ розглянув архітектонічну симетрію поезії "Ой три шляхи широкії", яка полягає в тому, що твір чітко ділиться на дві частини. Перша частіна життєстверджувальна ( три шляхи зійшлися докупи, три брати розійшлися на чужину, мати посадила три ясени, сестра - три явори, невістка - тополю, а дівчина - червону калину).

Друга частина - повне, заперечення першої, що виявляється у формальному (речення із заперечною часткою НЕ) та семантичному плані - повна протилежність ідеям першої частини: крах надій, руїна, горе, страждання ( "не прийнялися три ясени , тополя всихала, повсихали три явори, калина зов' яла, не вертаються три брати").

Смислове членування - це виділення основних частин композиції: експозиції, зав 'язки, кульмінації тощо. Форма і зміст тісно між собою пов'язані.

Членування у наукових, ділових, газетних текстах ґрунтується на зовсім інших принципах. У тексті, який не виконує естетико-пізнавальної функції, головним принципом членування виступає логічна організація повідомчення.

14 Критенко А. Архітектонічна симетрія поетичного твору // Культура слова..-1978.-№ 14.-С.22 -29.

14

Найчіткіше витримане воно у науковій літературі. Чіткість зумовлюється цифровими, буквеними чи умовними позначеннями, що виділяють частини тексту.

Відмінний від інших тип членування прийнятий у дипломатичних документах. Цифрові і буквені позначки трапляються тут надзвичайно часто і мають статус визначальної окресленості. Подібне є і у законотворчих актах.

Членування у газетних текстах підпорядковується здебільшого 1) прагматичній установці і 2) виокремленню місця дії, самого текстового матеріалу на шпальтах повідомлення.¹⁵

Jliнiйнiсть тексту розглядаємо як таку категорію, що дозволяє описати бачене ( подати якусь проблему) послідовно, в розгортці. Вона тісно пов'язана з категорією континууму, що позначає простір і час.

Інформативність - це той соціально-культурний фон, який характеризує зміст мовлення. Інформативність у художньому тексті розглядається як різновиди способів організації тексту ( опис, розповідь, роздум), у публіцистичному і науковому вона пов'язана із жанровими особливостями (стаття, інтерв 'ю. повідомлення, тези, доповідь, монографія тощо).

Завершеність тексту - це його викінченість. У будь-якому тексті можна вичленити окремі частини, що можуть бути самостійними текстами. У лінгвістиці існує поняття мікро і макротексту. Мікротекст -це надфразна єдність, макротекст - це текст цілого твору.

Отже, текст характеризується ніжністю, зв'язністю,

членимістю, лінійністю, інформативністю, завершеністю. У тексті також виділяємо контекст і підтекст.^І6

Контекст - це змістово закінчений відрізок усного та писемного мовлення, достатній для визначення смислу слова, виразу чи речення, що входять до його складу, для встановлення граматичних словоформ, характеристики синтаксичних структур та для з'ясування стилістичного або лінгвістичного функціонування слів (словоформ) виразу чи вислову. Інколи під контекстом розуміють і словесне оточення, і конституцію мовлення, і жанр висловлювання. Контекст поділяється на горизонтальний та вертикальний.

15 Загнітко А.П. Структурні компоненти тексту. Членування текстових величин // Український синтаксис- К. ,1996. - Ч. 2..- С. 157 - 158.

16 Див.: Ковалик І.І., Мацько Л.І.. Плющ М. М. Зазн. праця.- С. 9.

15

Горизонтальний контекст - це оточення певної мовної одиниці умовами або особливостями вживання певного елемента в мовленні і взагалі словесно закінченим відрізком писемного мовлення, що дає змогу з'ясувати значення слів або фраз, що входять до нього.

Вертикальний контекст - це історико-філософський контекст певного літературного твору і його частин. Він дає змогу побачити, як той чи інший письменник спонукає читачів до сприйняття інформації, яку він об'єктивно заклав у літературний твір.

Можемо говорити про контекст задуму і контекст функціонування. Звідси випливає поняття контексту творчості писменпика, літературного напряму, національної та регіональної спільності, світової літератури.

Підтекст - це вербально не виражена, прихована інформація, яка виявляється в процесі читання /слухання/ тексту на фоні основної, змістово-фактуальної інформації завдяки здатності мовних одиниць породжувати асоціативні та конотативні значення. Потенційно закладена в змісті художнього твору підтекстова інформація криє в собі справжні наміри, думки та почуття, які часто суперечать вербально вираженому прямому змістові. Після першого ознайомлення з текстом підтекст може лишатися поза увагою читача, оскільки безпосередньо не сприймається, а виявляється тільки на основі осмисленої прямої вербально вираженої інформації.