2.6. Список використаної літератури

Логічним завершенням побудови будь-якої наукової роботи має стати детальна бібліографія з проблеми, якій було присвячене дослідження.

Цілком вмотивованим є включення у бібліографічний перелік не тільки тих позицій (методологічної, спеціальної та довідкової літератури, джерел, періодичних видань, інтернет-посилань, архівних матеріалів тощо), які були процитовані чи згадані у роботі, але й більшої (із прагненням до максимальної вичерпності) кількості літератури, що має певну дотичність до теми, над якою працювали у рамках дослідження. Така розширена бібліографія не тільки зайвий раз доводить повноту розуміння проблеми та глибину ознайомлення із усім корпусом літератури щодо конкретної теми, але й має наукову цінність сама по собі як додаткове джерело інформації.

Ставлення до підготовки бібліографічної довідки має бути якнайсерйозніше, оскільки вона ще з одного боку демонструє і підкреслює здатність конкретного науковця (студента) відшукати максимальну (принаймні необхідну) кількість спеціальної літератури (як загальновідомої, так і тієї, з якою працює вузьке коло спеціалістів) із визначеної проблематики.