1.1.1. Курсова робота ( II і ііі курс навчання)

Наукова робота, яку студент готує, свідомо обравши спеціалізацію, є лише пробою наукового потенціалу. Закономірно, що вона носить здебільшого емпіричний, а інколи (залежно від реального та потенційного дослідницького хисту студента) – аналітичний характер.

Теми курсових робіт на II і ІІІ курсах сформульовані переважно таким чином, що дають змогу вирішити поставлене перед студентом наукове завдання у формі поглибленого реферування кількох важливих джерел чи зіставлення декількох наукових концепцій. Тобто, аналітично-концептуалістичний рівень таких робіт свідомо занижується з метою відшліфування практичних базових дослідницьких навичок (якісне реферування спеціальних праць з проблематики, робота з джерелами, відшукування вторинної інформації, порівняння кількох феноменів, відстеження базових чи заданих потоків інформації тощо).

Традиційний обсяг таких курсових робіт не перевищує 20-30 сторінок стандартного друку. Вирішення наукових завдань ґрунтується на застосуванні фактологічно-аргументаційної вторинної моделі (акумуляція, порівняння, рідше – інтерпретація, коментар), а не первісних моделей синтезу нових концепцій чи будь-яких інших оригінальних логічних побудов. Надзвичайно продуктивними можуть і повинні стати курсові роботи, зорієнтовані на акумулювання та систематизацію різної статистичної інформації, а також присвячені здобуванню та інтерпретації соціологічних даних.

Саме у такий спосіб вирішується більшість студентських наукових робіт у закордонних вузах. Закономірно, що цей підхід призвичаює студента уважно ставитись до фактів, вчить ці факти здобувати, систематизувати, типологізувати та інтерпретувати, без чого просто не буває аналітики вищого рівня, зорієнтованої на продукування високих теорій у руслі свідомого парадигмального мислення (мислення найвищими категоріями у контексті системного чи цілісного підходу до явищ чи окремих сегментів дійсності).

Власне, ця модель курсової роботи на II та ІІІ курсі має стати домінуючою. Важливо, що перед тим, як практично культивувати науково-інтелектуальний синтез найвищого аналітичного рівня, треба навчити студентів застосовувати елементарні дослідницькі прийоми і методи та розуміти суть і принципи методології наукової праці як такої, чітко розмежувавши її з іншими сферами та формами інтелектуального самовираження.

Таким чином, визначальні риси наукових студентських робіт на II і ІІІ курсі такі:

• орієнтація на провадження емпіричних досліджень та здійснення кількісного аналізу отриманих даних;

• включення у структуру наукових робіт елементів якісного аналізу;

• переорієнтація від стихійного розуміння та реалізації науковості до усвідомленого і методологічно чіткішого здійснення наукової стратегії у роботі.

Уже з третього курсу студент має змогу вибирати між двома типами курсової роботи, які він має право реалізувати на спеціальності „Журналістика”: теоретичною науково-дослідницькою роботою і кваліфікованим, науково осмисленим і обґрунтованим представленням якісного власного творчого доробку, який автор супроводжує необхідними теоретичними положеннями та коментарями, тобто творчим захистом.

Для робіт першого типу дослідницький елемент – це визначальний і домінуючий компонент, який складає їх суть і визначає фактологічне та аргументаційне наповнення. Натомість у творчих захистах дослідницька частина є лише своєрідним аргументаційним матеріалом, який має сприяти чіткішому виявленню творчої особистості та осмисленню запропонованого доробку, засобом розкриття власної стилістики чи певного творчого підходу під час осмислення форми або змісту представлених студентом творчих напрацювань. При цьому якість власного доробку та певна ідея, пов’язана із творчістю самого студента, становлять головну цінність.

Тобто, творчий захист виконує два завдання одночасно – демонструє творчі досягнення студента і перетворює їх у предмет дослідницької уваги самого ж суб’єкта творчості.

Цей підхід повністю узгоджується із твердим переконанням щодо рівноправності та можливості апробування на спеціальності „Журналістика” обох способів інтелектуально-дослідницького самовиявлення студентів - традиційної наукової роботи та творчого захисту (відповідно до природних схильностей).

Незважаючи на подібності між роботами, є між ними й суттєві відмінності. Зокрема, при використанні форми творчого захисту як зміст роботи, так і її побудова стають менш формальними.

Оскільки структура рекомендованої до апробування студентської наукової роботи буде детально обговорена нижче, то зараз зупинимося детальніше на специфіці методу і форми творчого захисту. Як і кожна наукова робота, він має містити вступ із зазначенням усіх необхідних елементів. Об’єктивною і вмотивованою вимогою є й те, що курсова (пізніше – бакалаврська, дипломна чи магістерська) робота у формі творчого захисту повинна складатися не менше, ніж з трьох розділів, присвячених викладу основного змісту праці (оскільки поділ на розділи є справою досить умовною, то більш вмотивовано говорити про три структурні елементи, окрім вступу та висновків):

- перший розділ має теоретичний характер (тобто, з наукової точки зору висвітлює проблему, якій присвячений творчий доробок студента чи у контексті якої цей доробок створений);

- другий розділ має на меті розкрити методику творчої лабораторії студента, специфіку його індивідуальних журналістських прийомів та особливостей роботи над певною проблематикою, жанром тощо;

- у третьому розділі студент подає власні матеріали: газетні публікації, тексти теле- чи радіопередач, а також відео- чи аудіокасету (творчий доробок), на підставі яких, власне, і була написана наукова праця.

Логічним завершенням будь-якого творчого захисту мають бути висновки, в яких студент підкреслює особливості власного стилю (доробку) та головні з теоретичних висновків та спостережень.