2.3.5.Б Методологія наукового аналізу

Вибір та застосування наукових методів, пов’язаних не зі збором матеріалу, а з його поясненням та різнобічним осмисленням, у кожному конкретному випадку залежить від характеру та типу наукової роботи. З’ясування специфіки застосування аналітичних наукових методів є окремим питанням, яке заслуговує на спеціальну працю чи навіть курс (наприклад, “Методологія наукової праці”). Тому у цих методичних рекомендаціях не зупинятимемося на особливостях використання подібних методів (як і на специфіці методів емпіричного пізнання), обмежимося лише загальною типологією наукових робіт неемпіричного рівня.

За характером освоєння та системного представлення фактологічного матеріалу такі роботи можуть бути трьох основних типів:

• описові, що ставлять за мету зібрати та послідовно представити певний феномен, явище, систему чи послідовність подій;

• аналітичні, в яких за мету взято не комплексне змалювання певного феномену, в відшукування сутнісних тенденцій, причинно-наслідкових зв’язків між окремими компонентами різних структур чи навіть між самими структурами, цілісного осмислення макросистем чи їх окремих складових;

• порівняльні (компаративістські), які містять зіставлення двох чи більше феноменів, які розглядають з точки хору подібності та відмінності зовнішніх проявів та сутнісних тенденцій розвитку.

Дослідження, присвячені аналізові фактологічного матеріалу, залежно від поставлених завдань можуть відзначатися домінуванням якісних або кількісних методів аналізу.

Міркуючи про можливості, обставини, конкретні приклади та випадки застосування ситуаційного аналізу, необхідно завжди мати на увазі, як, коли і чому описаний та детально осмислений факт співвідноситься із теоретичною схемою, запропонованою у рамках дослідження. Коли ж йдеться про порівняльний аналіз, то кожен науковець перш за все повинен відповісти на запитання, чим він мотивує вибір саме цих, а не інших елементів для їхнього однопорядкового розгляду (власне порівняння).