2.5. Висновки

Від чіткості та грамотності формулювання висновків значною мірою залежить успіх у зовнішній репрезентації результатів дослідження та якість наукової роботи загалом. Тому слід орієнтуватися, що висновками не може бути стислий виклад чи переповідання змісту попередніх розділів. Висновки – це лаконічне (без зайвої аргументації – система аргументів мала бути використана та повністю задіяна при викладі змісту в основній аналітично-дослідницькій та описовій частині роботи, себто у розділах, які передують висновкам) підведення підсумків всього, що було зроблено і чого було досягнуто у рамках конкретного дослідження.

У висновках можуть і повинні бути відзначені як найвагоміші фактологічні здобутки, отримані під час реалізації дослідницького задуму, так і найцінніші з інтелектуальних відкриттів, чия наукова безсумнівність вже була попередньо доведена та обґрунтована в основних розділах роботи. Висновки фактично повинні стати демонстрацією всього того найвагомішого, про що детальна мова була при викладі змісту праці.

Подібно до вступу, знайомство з яким повинно переконати у науковості постановки дослідницької проблеми, так само висновки мають упевнити кожного читача, що задекларована проблема (чи сукупність проблем) знайшла належне наукове вирішення у формі повно та кваліфіковано підібраної фактологічної бази та віднайдених зв’язків між окремими предметами та явищами, тобто відкритих та обґрунтованих тенденцій та процесів.

Зважаючи на таке розуміння суті і призначення висновків, можна стверджувати, що вони не потребують цитування чи повторення логічних побудов, які вже були розгорнуті в основній частині. Дещо схематизуючи та спрощуючи призначення висновків, зауважимо, що вони за формою мали б нагадувати розгорнуту анотацію до наукової праці із зазначенням релевантних та найбільш промовистих і вагомих результатів дослідження.