2.7. Додатки

Вони не є обов’язковою частиною наукової роботи, але деякі з досліджень можуть передбачати чи навіть потребувати спеціальних додатків, які виконують різні функції:

1. ілюстративних матеріалів до тих логічних побудов, які були викладені в основних розділах дослідження;

2. додаткових чи супровідних аналітичних та емпіричних розробок, представлення яких при викладі змісту дослідження (в основній частині праці) було неможливим чи через перевищення обсягу роботи, чи через певні особливості тих міркувань, які автор має намір запропонувати.

За своєю формою такі додатки також можуть бути найрізноманітнішими:

1. різнорідні статистично-цифрові матеріали, згруповані чи то у вигляді таблиць, чи в якийсь інший прийнятний спосіб;

2. зразки матеріалів, які є предметом дослідження у конкретній науковій праці (наприклад, журналістські матеріали, які автор аналізував у науковій роботі, якщо йдеться про дослідження у галузі журналістики);

3. важливі запозичення в інших авторів, які дослідник вважає за необхідне запропонувати для глибшого ознайомлення, не включаючи їх у повному обсязі у текст основної частини;

4. картографічні матеріали, без яких неможливе географічне чи навіть загальнопросторове представлення якоїсь проблеми та явища;

5. поширені авторські коментарі з окремих проблем, над якими автор хоче зупинитися детальніше, не шкодячи при цьому стрункості магістральної логічної побудови роботи;

6. авторські чи запозичені схеми та інші графічні зображення, які унаочнюють та формалізують виклад в основній частині роботи;

7. додаткові розробки автора наукової праці, які мають лише опосередковане відношення до теми конкретної праці, але які автор також хоче запропонувати для ознайомлення у контексті цієї наукової праці.

Тобто, варіантів авторського самовираження у науковій роботі із застосуванням додатків може бути дуже багато. У кожному конкретному випадку треба пам’ятати, щоб запропоновані додатки логічно пов’язувалися із змістом та структурою основної частини дослідження.