2.3.2. Огляд наукової літератури

Після обґрунтування актуальності теми, викладу суті проблеми та змалювання загального контексту (предметного поля, конкретних феноменологічних характеристик тощо), на фоні якого чіткіше простежується проблематика дослідження, слід подати огляд літератури. Його призначення – бути своєрідним містком, поєднанням постановочної частини та інших структурних елементів вступу, у першу чергу – чіткого зазначення предмета та об’єкта дослідження, а також мети і завдань, які стають більш зрозумілими та відчутними, коли студентом зроблено широкий аналітичний огляд напрацювань тих, хто до подібної тематики звертався раніше. Окрім того, на фоні повно та грамотно побудованого огляду літератури можна наочніше та переконливіше відзначити новаторські елементи дослідження, вага яких стане ще більшою, коли проілюструвати існуючий рівень та ступінь осмислення наукової проблематики.

Очевидним є також те, що будь-яка наукова праця за самим визначенням чи властивим характером цього виду інтелектуальної творчості має опиратися на результати попередніх досліджень у відповідній галузі. Це зайвий раз актуалізує важливість кваліфікованого та критичного огляду, принаймні, основної літератури, що має безпосереднє відношення до теми наукової праці.

Такий огляд не повинен бути підготовлений у формі звичайного переліку усіх відомих джерел чи спеціальних робіт. Тобто, він не може мати характеру простого бібліографічного представлення літератури. У більшості випадків неприйнятним є також механічне переповідання змісту (у формі резюме) основних праць, які дотичні до тематики наукової роботи.

Отже, у жодному випадку огляд літератури не повинен бути поверховим і схематичним, оскільки це свідчитиме про те, що студент не обізнаний із фундаментальними роботами з досліджуваної проблематики. А це відразу поставить під сумнів якість виконаної ним наукової праці в цілому.

Призначення ж і суть такого вибіркового огляду літератури полягає у виробленні студентом власної оцінки основних знань та наукових фактів із конкретної проблематики. У зв’язку з цим мета такого системного аналітичного огляду наукової літератури може бути визначена під кількома кутами зору:

• демонстрування того, наскільки студент ознайомлений із визначальними парадигмами (найзагальнішими концепціями) та методами, які наука на сучасному етапі застосовує до аналізу тих проблем чи явищ, про які дослідник говорить у своїй науковій праці;

• відшукування дослідником власного місця в існуючій ієрархії наукових пріоритетів і досягнень із конкретної проблематики;

• творче та комплексне осмислення сучасного рівня наукового усвідомлення будь-якої проблеми.

Цей останній аспект є важливим і вартісним ще в одному сенсі: як самостійна аналітична робота (міні-дослідження), що виробляє новий рівень чи тип знань стосовно досліджуваного предмету.

Як правило, стосовно кожної із традиційних чи навіть модерних наукових проблем існує велика кількість літератури, з якої науковець-початківець може черпати ідеї чи факти. У цьому контексті прийнято поділяти весь масив існуючої наукової літератури з будь-якої проблематики на дві головні групи: аналітичні (теоретичні) праці та конкретно-емпіричні (дискретні) роботи. Теоретичні праці дають загальну концептуальну основу для вивчення окремих проблем чи явища у цілому. Натомість емпіричні праці присвячені переважно конкретним чи локальним аспектам досліджуваної проблематики, містять необхідний фактологічний матеріал та апробують методології, запропоновані іншими авторами.

У своєму огляді спеціальної літератури студент повинен враховувати цей поділ. Шукаючи спеціальну літературу з досліджуваної проблематики та готуючи огляд літератури, молодий дослідник звертатиметься до бібліографічних збірників, професійних чи статистичних довідників, а також спеціалізованих журналів, кожний із яких (чи в бібліографічних посиланнях до окремих статей, чи в спеціальних бібліографічних розділах) містить багато корисної бібліографічної інформації та оглядів чи резюме найсвіжішої наукової літератури.

Важливою характеристикою та особливістю системної подачі наукової літератури за сучасних умов загальносуспільного та інтелектуального плюралізму є адекватне відображення існуючих протиріч та різних точок зору з конкретної наукової проблематики. Якщо у науковому огляді представлена уся різноманітність думок, то це створює максимально сприятливі можливості для чіткішого виокремлення позиції самого автора та місця його праці (навіть у формі студентської наукової роботи) у системі вже існуючих наукових пріоритетів та оцінок.

При цьому студент має засвідчити своє чітке розуміння відмінностей, які існують між сучасним рівнем освоєння наукової проблематики та методологічними й теоретичними розробками, що втратили свою актуальність чи не мають власне наукового підґрунтя, асоціюються більше із журналістикою, публіцистикою чи есеїстикою.

Автор дослідження не повинен включати також в огляд наукової літератури джерел та спеціальних робіт, які не стосуються проблематики, над якою він працює. Подібна помилка може спричинити звинувачення дослідника у некомпетентності та нерозумінні суті проблеми, яку він розробляє.

Варіантів висвітлення та представлення наукової літератури може бути багато, особливо, коли мати на увазі специфіку індивідуальних підходів та форм самовираження. Часто трапляються випадки, коли науковець не може себе однозначно ідентифікувати із жодним з існуючих теоретичних підходів. У такому випадку система представлення наукового доробку з конкретної проблематики завжди набуває індивідуальних рис, пов’язаних зі специфікою авторського підходу, задуму, концепції.

Окрім представленого нами усталеного для української наукової традиції розуміння місця огляду літератури у вступі (коли огляд літератури випереджує інші методологічні питання - визначення предмета та об’єкта, мети і завдань), все більшого визнання та практичного застосування дістає й інша концепція, згідно з якою огляд літератури має не випереджувати інші методологічні зауваження, а бути наслідком чіткого їх усвідомлення. Згідно із цією настановою, огляд літератури слід робити після зазначення предмета, об’єкта, мети і завдань, підкреслюючи, що функцією огляду літератури є не відшукування інтелектуальної (наукової) ніші, а лише демонстрування того, що зроблено іншими авторами з проблеми, яку автор конкретної наукової праці вже, принаймні для себе, чітко окреслив. Саме така позиція є домінуючою в європейській інтелектуальній традиції, а тому її апробування є цілком можливим і у нас, що свідчитиме про можливості та рівень адаптування західних наукових ідеологем та підходів.