2.3.4. Об’єкт та предмет

Попередньо зроблений огляд літератури дозволяє визначити ті конкретні феномени, на яких автор планує зосередитися у рамках своєї праці. У цьому сенсі виокремлюють два поняття – об’єкт та предмет дослідження.

Об’єкт – це певне інтелектуальне поле, середовище, явище, макрофеномен, сфера чи сегмент буття, які “породжують проблемну ситуацію” (Бюлетень ВАК України, 2000 р., ч. 2, с. 30) і які науковець свідомо виокремює із навколишнього світу, беручи до детальнішого аналізу у рамках свого наукового дослідження.

Натомість предметом можна вважати якийсь локальніший та конкретніший феномен (тенденцію, спрямування, залежність тощо), який дослідник визначає у межах визначеного об’єкту і ґрунтовно вивчає. Тобто, предмет є явищем понятійно вужчим і локальнішим, коли його зіставити із об’єктом дослідження. Ці дві категорії наукового аналізу співзвучні між собою як загальне та часткове, оскільки саме у межах об’єкту виділяється якась частина, що, власне, і є предметом дослідження.

У теорії пізнання та методології досліджень були намагання об’єднати ці два поняття, беручи до уваги відносність розмежування між ними. Однак практика багатолітнього використання двох понять переконливо довела продуктивність їхнього одночасного застосування, оскільки це сприяє більшій структуризації явища, на яке спрямована дослідницька увага.

Щоб запропоновані вище дефініції обох термінів стали зрозумілішими, проілюструємо їх, використавши конкретний матеріал. Працюючи, наприклад, над темою “Мистецтво сучасного телевізійного репортера”, об’єкт дослідження можна означити таким чином: сучасні телевізійні мережі, на прикладі яких буде розглянутий і проілюстрований феномен телевізійного репортерства. Відповідно до авторського задуму та інших обставин зреалізування наукової ідеї, як змодельоване нами, так і будь-яке інше визначення об’єкта також повинне містити логічні обмеження поля уваги (звуження об’єкта), що допоможе сконцентруватися на локальніших, але зручніших для студентського вивчення феноменах: наприклад, телевізійні мережі сучасної України, … України доби незалежного існування, … країн Східної Європи, західноукраїнські телевізійні мережі, київські(донецькі, маріупольські) канали тощо. Таке звуження об’єкта є не тільки вмотивованим, але й необхідним, бо не лише авторові, але й читачеві дозволяє зрозуміти, на якому саме матеріалі студент збирається осмислювати поставлену проблему.

Розвиваючи запропонований нами приклад із уявною студентською роботою на тему “Мистецтво сучасного телевізійного репортера”, спробуємо сформулювати кілька можливих визначень предмета дослідження у праці такого змісту: система теоретичних та практичних репортерських навичок, зовнішні передумови і обставини формування іміджу і типу сучасного репортера тощо.

Зрозуміло, що сформульовані об’єкт і предмет відповідно до запропонованої теми не є абсолютними чи винятковими. Вони, очевидно, відзначаються закономірною суб’єктивністю та є відповідними до авторських уявлень про можливість наукового вирішення цієї теми. Таких формулювань і, відповідно, специфічних авторських бачень двох концептів (наукових категорій) може бути дуже багато. Ми ж проілюстрували лише один із можливих варіантів співвідношення (визначення, встановлення зв’язків, причинно-наслідкової, логічної та предметно-понятійної залежності) об’єкта і предмета дослідження.