4.2.5. Зона вихідних даних

Зона вихідних даних містить відомості про місце і час пуб­лікації, поширення чи виготовлення об'єкта бібліографічного опису, а також відомості про його видавця, розповсюджувача, виготовлювача. Це може бути місце видання (місцезнаходжен­ня видавництва чи видавця), видавництво чи видавнича орга­нізація (юридична особа, що здійснює підготовку і випуск до­кумента), дата видання документа, а також відомості про друк, які розміщені на титульному аркуші документа, іноді на об­кладинці або у вихідних даних. Датою видання вважають дату випуску видання у світ (рік, а за потреби — місяць і день), вка­зану на документі або встановлену на основі аналізу тексту до­кумента, або за іншими джерелами.

Назву місця видання, розповсюдження наводять у формі та відмінку, що зазначені у джерелі інформації, наприклад:

. — Минск . — К. . — СПб. . — V Praze

У випадку зазначення кількох місць видання, наводять назву, яка виділена поліграфічним способом чи зазначена пер­шою у документі. Опущені відомості позначають скороченням [та ін.], [и др.] або його еквівалентом латинською мовою [etc.], які подають у квадратних дужках, наприклад:

СПб. [и др.]

Москва [и др.] Х. [та ін.] London [etc.]

Можуть бути наведені назви другого та наступних місць ви­дання, які відокремлюються одне від одного крапкою з комою, наприклад:

М. ; Киев ; Париж К. ; Х.

Якщо місце видання в об'єкті опису не зазначено, його варто встановити за місцем знаходження видавця. Назву місця видання наводять без квадратних дужок, якщо це зрозуміло з назви видавця, а у тому разі, якщо місце видання точно не встановлено, наводять орієнтовне місце видання у квадратних дужках зі знаком питання, наприклад:

. — [Тернопіль?] . — [London?]

За відсутності відомостей про місце видання може бути на­ведена назва країни чи скорочення [б. м.], або його еквівалент латиною [s. l.].

Ім'я (назва) видавця, розповсюджувача тощо наводять після відомостей про місце видання, до якого воно відноситься, і відок­ремлюють двокрапкою. Відомості наводять так, як вони зазначені у документі, зберігаючи слова чи фрази, що зазначають функції (окрім видавничої), які виконує особа чи організація. Відомості щодо форми власності видавця, розповсюджувача тощо (АО, ВАТ, AT, Ltd, Inc., GmbH тощо), як правило, опускають, наприклад:

У джерелі інформації: В описі:

Видавництво «Наукова думка» : Наук. думка

ЗАО «ЕВРО-АДРЕС» : ЕВРО-АДРЕС

Видавництво Київського : Вид-во Київ. ун-ту

Університету

У тому разі, якщо видавцем є фізична особа, в описі наво­дять її прізвище та ініціали у формі і відмінку, що зазначені у документі. Назву видавничого філіалу наводять після імені (назви) видавця і відокремлюють комою. За наявності у доку­менті відомостей про двох чи більше видавців у описі наводять ім'я першого або те, яке виділене поліграфічним способом, а відомості про інших можуть бути опущені. Інформацію про останнє беруть у квадратні дужки [та ін.], наприклад:

. — М. : Наука, С.-Петерб. отд-ние

. — М. : Фонд им. И. Д. Сытина [и др.]

Якщо в документі відсутнє ім'я (назва) видавця, у дужках наводять скорочення українською [б. в.], російською [б. и.] ла­тиною [s. n.], наприклад:

. — Ужгород : [б. в.] . — Новосибирск : [б. и.] . — Paris : [s. n.] . — [Б. м. : б. в.]

Як дату видання наводять рік публікації документа, що є об'єктом бібліографічного опису. Рік зазначають арабськими цифрами, йому передує знак «кома», наприклад:

, 2007 , 1887

У випадках, коли дата видання невідома та її не вдалося встановити, на її місці наводять дату авторського права (копірайт), дату виготовлення (друкування) тощо, наприклад:

,сор. 1999

, друк. 2002

, ценз. 1907

Місце виготовлення та ім'я виготовлювача в бібліо­графічному описі може бути зазначено лише у випадку, якщо відсутні вихідні дані, про які йшла мова вище. Відомості наво­дять за тими ж правилами і беруть їх у круглі дужки, наприклад:

. — [Б. м. : б. в.], 2004 (Миргород : Миргород. міськ. друкарня) . — К. : [б. в.], 2005 (Друкарня Ін-ту економіки) . — М. : [б. и.], 2000 (ГУП Эксперим. тип.)