logo
0525065_0224D_gorbachenko_t_g_analitiko_sinteti

4.2.2. Зона назви та відомостей про відповідальність

Зона назви та відомостей про відповідальність — це зона бібліографічного опису, яка містить основні відомості, що не­обхідні для ідентифікації та пошуку документа і складається з назви та пов'язаних із нею відомостей, а також відомостей про авторів та інших осіб й організації, які брали участь у створенні документа й його публікації. Згідно з міжнародними правилами у цій зоні наводять загальне позначення матеріалу — термін, який означає у широкому сенсі клас матеріалу, до якого нале­жить даний документ.

Основна назва документа — це слово, фраза, буква чи гру­па слів, фраз та букв, які називають конкретний документ чи документи, що входять до його складу. Основну назву наводять у тому вигляді, в якому вона подана у передписаному джерелі інформації, у тій самій послідовності і з тими ж самими знака­ми. Вона може складатися з одного чи кількох речень, містити цифри, знаки й абревіатури, особові імена тощо, наприклад:

XX Огарьовські читання поЕТИКА

Learn to read science

Я + Папа і Мама

Юрій Олександрович Золотов

Національна парламентська бібліотека України

Т. Шевченко — художник

Основна назва може бути тематичною або типовою (тобто складатися лише з позначення виду документа), наприклад:

Тіні забутих предків

Сто великих таємниць історії

Путівник

Електронний журнал Вчені записки

Основна назва може містити альтернативну назву, що поєднана з нею сполучником «або» і яку записують із заголовної літери. Перед сполучником «або» ставлять кому, наприклад:

Наука радощів, або Як не потрапити на прийом до психотера­певта.

Якщо основна назва складається лише з імені особи чи на­зви організації, її наводять саме у такому вигляді, наприклад:

Поль Гоген

Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерсь­ка лавра».

За наявності типової та тематичної назви як основну назву у бібліографічному описі наводять тематичну, незалежно від поліграфічного виокремлення і послідовності розташування, наприклад:

У джерелі інформації зазначено: В описі: Історія середніх віків Історія середніх віків

АТЛАС

Енциклопедія Театр

Театр

Якщо основна назва відсутня у передписаному джерелі інформації, вона може бути запозичена з інших джерел, а за їх відсутності може бути сформульована бібліографуючою осо­бою. Таку назву беруть у квадратні дужки, а відомості про це зазначають у примітках, наприклад:

[Сімейний портрет] (Назва встановлена за довідковим виданням, про що треба зробити примітку)

[Вибрані фортепіанні п'єси] (Назва сформульована на основі аналізу даної збірки).

Наступним елементом бібліографічного опису є загальне позначення матеріалу, яке визначає клас матеріалу до якого належить об'єкт опису. Це факультативний елемент. Терміни для загального позначення матеріалу наведені у ГОСТ 7.1-2003. Нижче подаємо їх перелік українською мовою (з відповідними еквівалентами англійською мовою):

З означеного вище переліку обирають один термін, із на­данням переваги фізичній формі, у якій поданий документ. За­гальне позначення матеріалу наводять одразу після основної назви із заголовної букви у квадратних дужках мовою та (або) графікою бібліографуючої установи. Слова у загальному позна­ченні матеріалу не скорочують, наприклад:

Реквієм [Ноти] Історія релігій світу [Текст] Західна Європа [Карти] Протистояння [Електронний ресурс]

Якщо документ розташований на кількох носіях, що нале­жать до різних категорій матеріалів, наводять загальне позна­чення того матеріалу, що прийнятий за основний об'єкт бібліографічного опису.

Наступним факультативним елементом бібліографічного опису є паралельна назва — це еквівалент основної назви доку­мента, яка подана іншою мовою або іншою графікою. Правила наведення паралельної назви ті самі, що й основної назви. Доку­мент може мати одну чи кілька паралельних назв, наприклад:

Діалог з Клавдієм [Текст] = Dialog mit Claudius.

Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые техно­логии и новые формы сотрудничества [Текст] = Libraries and asso­ciations in the transient world: new technologies and new forms of cooperation = Бібліотеки та асоціації у світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва.

Відомості, що містять інформацію, яка розкриває і пояснює основну назву, зокрема й іншу назву, відомості щодо виду, жанру, призначення документа, зазначення того, що документ є перекладом з іншої мови тощо, називають відомостями, що стосуються назви. Їх наводять у формі та послідовності, що дана у документі, чи залежно від виокремлення їх поліграфіч­ними засобами. Перед відомостями, що стосуються назви, ставлять знак «двокрапка», який може повторюватися разом з даними, що уточнюють основну назву, наприклад:

English [Текст] : курс англ. мови для аспірантів Італія [Карти] : Рим — Венеція — Флоренція : карти турист. маршрутів

Музыка Вены [Ноты] : пьесы для юных пианистов Шевченківська весна [Текст] : тез. доп. наук. конф., (Київ, 12 берез. 2003 р.)

Інформатика [Текст] : проб. підруч. : у 2 ч.

Відомості, що необхідні для пояснення основної назви, жанру твору, виду документа тощо, можуть бути сформульо­вані на основі аналізу документа. У цьому випадку їх вміщу­ють у квадратні дужки, наприклад:

Яблони в цвету [Ноты] : Жизнь, воплощенная в песне : [из ре­пертуара Е. Мартынова].

В описі деяких видів документів відомості, що містять по­значення матеріалу, є обов'язковими, у тому разі, якщо вони не були вміщені у заголовку бібліографічного запису, наприклад:

Электронные издания. Основные виды и выходные сведения [Текст ] : ГОСТ 7.83-2001.

Відомості про відповідальність містять інформацію про осіб та (або) організації, які брали участь у створенні інтелек­туального, художнього або іншого змісту документа, що є об'єктом опису. Імена авторів — це відомості про осіб, що створили даний твір або брали участь у його створенні, а також організації, від імені яких публікується документ. Відомості про організації, з якими автор професійно пов'язаний, у тому вигляді, як вони вказані у документі, використовують для більш повної ідентифікації автора і називають відомостями щодо належності автора. Відомості про інших осіб, які беруть участь у створенні документа, включають дані про тих, хто складав документ (особи чи організації, які скали видання з творів одного чи кількох авторів, або ж зібрали з різних дже­рел і обробили для опублікування друковані, рукописні чи інші матеріали), редакторів, перекладачів, авторів передмов, коментарів, авторів літературної обробки, художників-ілюст-раторів, фотографів тощо. Разом із найменуванням організації може бути наведена інформація, що зазначена в документі й стосується місцезнаходження, а також дат і місця проведен­ня конференції чи іншої тимчасової організації.

Відомості про відповідальність записують у тій формі, у якій вони наведені в документі. Вони можуть складатися з імені особи (осіб), назви організації разом зі словами, що уточ­нюють категорію їх участі у створенні документа, що є об'єктом опису, наприклад:

/ Георгій Щедровицький, Вадим Розін, Семен Стрельченко / Священник Дмитро Дудко

/ Т. І. Трохимчук, Л. В. Павлова, В. П. Новіченко; худож. С. Ільченко

/ упоряд., авт. вступ. ст. Ю. Г. Кругліков

/ Уільям Стайрон; пер. з англ. В. Голишева; вступ Г. Злобіна

Першим відомостям про відповідальність передує знак навскісна риска; наступні групи відомостей відокремлюють одну від одної крапкою з комою. Однорідні відомості у середині групи виокремлюють комами. Порядок наведення відомостей визначається їх поліграфічним оформленням чи послідовністю в документі, незалежно від ступеня відповідальності, наприклад:

/ упорядники: А. Є. Конверський, В. І. Лубський, Т. Г. Горба-ченко [та ін.] ; за ред. А. Є. Конверського; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка

Якщо відомості про відповідальність запозичені з різних джерел інформації, їх наводять у логічному порядку: спочатку — імена осіб чи назви організацій, що зробили найбільший вне­сок до інтелектуального, художнього чи іншого змісту твору, потім відомості про інших осіб та організації.

Відомості про відповідальність, що включають назву голов­ної організації та її підрозділи або підпорядковані їй організа­ції, записують у тому вигляді і порядку, в якому вони наведені в документі, і відокремлюють одну від одної комою, наприклад:

/ М-во сель. хоз-ва и продовольствия РФ, Департ. ветерина­рии; подгот. : Г. В. Ермаков, Б. В. Алилова.

В описі можуть бути наведені відомості про всіх осіб та (або) організації, які зазначені у документі. За потреби у скороченні їх кількості обмежуються зазначенням першого з кожної гру­пи з додаванням у квадратних дужках скорочення «та ін.» [та ін. ] або його еквіваленту латинською мовою [et al.].