39.427 Судна за конструктивними особливостями

^{Класифікаційний} /Посилально-довідковий Методичні вказівки

^індекс апарат

Рис. 2. Структура класифікаційного ділення

Класифікаційні ділення основних таблиць, залежно від рівня поділу в конкретних таблицях, отримують відповідні назви, наприклад, підклас, розділ, підрозділ тощо. Методичні вказівки розкривають зміст класифікаційного ділення. Сло­весне формулювання зазначає назву позначення індексу, а по­силально-довідковий апарат — це сукупність позначень, які фіксують зв'язки та розмежування між класифікаційними діленнями.

Другу частину таблиць складають допоміжні таблиці кла­сифікації, які містять таблиці класифікаційних ділень за до­поміжними ознаками. У допоміжних таблицях класифікації подані загальні сторони, ознаки тих об'єктів, які складають зміст основних таблиць. Це можуть бути ознаки, пов'язані з видом документа (газета, аудіокасета, мікрофіша); цільовим призначенням документа (довідник, підручник, звіт); ознаками, які характеризують зміст документа (історія певної галузі на­уки чи техніки, філософія та методологія науки). Ці ознаки мо­жуть бути характерними для всіх чи більшості галузей знань. У цьому разі їх оформлюють як допоміжні таблиці, які носять назву загальних. У тексті таблиць класифікації вони можуть розміщуватись або на початку таблиць (наприклад, в УДК), або за основними таблицями (наприклад, у ББК).

Проте можуть бути ознаки, що є характерними лише для певної галузі знань. Наприклад, для техніки характерні ре­монт, експлуатація, а для літератури — жанр. Ознаки, які властиві одній галузі знання (чи підрозділу галузі) формують­ся у вигляді допоміжних таблиць, які називають спеціальни­ми. Ці спеціальні допоміжні таблиці класифікації розміщені перед тими підрозділами, де їх застосовують.

У конкретних таблицях класифікації допоміжні таблиці носять різні назви. Наприклад, в УДК — це таблиці визнач­ників, у ББК — таблиці типових ділень. Типові ділення ББК містять загальні типові ділення та спеціальні типові ділення. Система визначників в УДК включає загальні визначники (ча­су, мови, місця, народів, точки зору тощо) та спеціальні ви­значники, що застосовують тільки у певних відділах УДК (ана­літичні та синтетичні визначники). Застосування допоміжних таблиць класифікації скорочує обсяг таблиць, уможливлює комбінування індексів.

Третьою складовою частиною таблиць є алфавітно-пред­метний покажчик (АПП). Він містить алфавітний перелік усіх тих понять, що застосовують у тексті основних та допоміжних таблиць. Біля кожного предметного поняття зазначають його індекс. Наприклад:

Етнографія 63.5 Оперний театр 85.335.41

Головне призначення АПП — слугувати засобом полегшен­ня та прискорення пошуку потрібного ділення (рубрики) ос­новних чи допоміжних таблиць. Адже далеко не завжди мож­на легко знайти класифікаційне ділення. Наприклад, таке поняття як «філателія» (колекціонування поштових марок). За таблицями ББК воно міститься у відділі «76.19 Колекціону­вання творів друку», який є діленням більш загального відділу «76.1 Книжкова справа. Книгознавство». АПП дає можливість швидко здійснити пошук необхідного класифікаційного ділення.

До складу алфавітно-предметного покажчика входять два види предметних рубрик: прості й гніздові.

Проста рубрика включає назву предмета та його індекс, наприклад:

Матеріальна форма книги 76.10 Медичне обладнання — виробництво 34.7

Гніздова рубрика утворюється у тих випадках, коли той са­мий предмет є об'єктом вивчення кількох дисциплін і вміще­ний у таблиці в кількох місцях, залежно від аспекту розгляду, наприклад:

Мед 36.847

штучний 36.85

медичне застосування 53.51

Отже, АПП є обов'язковою складовою частиною класифіка­ції та разом з основними та допоміжними таблицями утворює єдине ціле — таблиці документної систематичної класифі­кації.