5.1 Анотування
Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Анотації виконують дві основні функції:
сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість установити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);
пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).
Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.
За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.
Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.
Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо; за обсягом вони ширші, аніж довідкові.
За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.
Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені. Відповідають на питання: про що повідомляється у документі?
Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два запитання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?
Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.
План аналізу документа під час складання довідкової анотації
Відомості про автора.
Відомості про форму (жанр) тексту.
Предмет, об'єкт або тема.
Характеристика змісту анотованого документа.
Характеристика довідкового апарату видання.
Цільове й читацьке призначення документа.
План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації
Відомості про автора.
Характеристика анотованого твору.
Оцінка твору.
Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.
Цільове й читацьке призначення документа.
Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполученнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту.
Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання) | Автор статті (монографії, брошури) – ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічних наук, професор... |
Форма (жанр) анотованого твору | Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... До збірника (антології) увійшли праці з проблем... Довідник містить... |
Системний виклад | У монографії всебічно проаналізовано... Збірник – результат комплексного дослідження... |
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу | Уперше введено в науковий обіг... Збірник присвячено маловивченій проблемі... У монографії вперше представлено... |
Характеристика довідкового апарату видання | Завершується монографія післямовою... списком ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади... |
Цільова аудиторія (призначення) | Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена) Видання може зацікавити... Стаття корисна для... Варто рекомендувати посібник... |
Якщо для наукових досліджень анотації часто подають стандартні формулювання (автор розповідає, стаття присвячена, у монографії розглядаються), то для текстів науково-популярних, художніх, публіцистичних тощо варто подбати про оригінальні конструкції: доцільно використовувати різноманітні варіанти подання матеріалу: запитання до читача, порівняння з іншими документами, виділення головної ідеї тощо. Бажано, щоб у кількох рядках тексту існувала часова відповідність та однотипність дієслівних форм. Наукова термінологія, що використовується в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань.
Текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією. Анотація починається з нового рядка.
Анотації до кандидатської та докторської дисертацій. Наприкінці автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук подаються анотації, які лаконічно відображають основний зміст і результати наукового дослідження. Анотації друкуються в такій послідовності: українською, російською та англійською мовами; одна з них, на вибір здобувача, має бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до 5 000 друкованих знаків); дві інші - ідентичні за змістом (обсягом до 0,5 сторінки, до 1200 друкованих знаків). Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою, загальна кількість - не менше трьох і не більше десяти.
Зразок анотації:
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-тє вид., випр.- К.: Знання, 2006.- 367 с.
Культура мови є невід'ємною складовою особистості, однією з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови.
Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.
- Передмова
- Тема 1 українська термінологія у професійному спілкуванні
- 1.1 Термін та його ознаки
- 1.2 Термінологія як система
- 1.3 Способи творення термінів та їх структурні моделі
- 1.4 Практичні завдання
- Тема 2 науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- 2.1 Особливості наукового стилю.
- 2.2 Оформлення результатів наукової діяльності. План
- Питальний план
- Номінативний план (складний)
- Тезовий план
- 2.3 Практичні завдання
- Тема 3 тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- 3.1 Тези
- 3.2 Конспект
- 3.3 Практичні завдання
- Тема 4 основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань
- 4.1 Посилання
- 4.2 Список використаних джерел
- 1. Однотомні видання
- II. Багатотомні видання
- III. Неопубліковані джерела. Дисертації. Автореферати
- IV. Складова документа. Розділ або інша складова з книги
- 4.3 Бібліографування
- 4.4 Практичні завдання
- 5.1 Анотування
- 5.2 Реферування
- 5.3 Автореферат
- 5.4 Практичні завдання
- Тема 6 стаття як самостійний науковий твір
- 6.1 Стаття
- 6.2 Функції наукових статей
- 6.3 Практичні завдання
- Тема 7 оформлювання курсової, дипломної робіт, рецензії, відгука
- 7.1 Курсова робота
- 7.2 Дипломна робота
- 7.3 Рецензія
- 7.4 Відгук
- 7.3 Практичні завдання
- Тема 8 переклад наукових текстів
- 8.1 Види перекладу
- 8.3 Практичні завдання
- Література Основна
- Додаткова
- Словники