3.1 Тези
Теза – положення, висловлене в книзі, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести; положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь; коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо
Відповідно до мети тези поділяють на вторинні й оригінальні.
Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення – створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі. Обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту. Зазвичай їх складають мовою автора.
Вимоги до складання тез:
- формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми;
- викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів; записуючи тези, нумерують кожну; у кожній тезі варто виокремлювати ключове слово;
- якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.
Оригінальні тези створюють як первинний текст. Вони можуть бути:
- ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (планом, начерком основних положень);
- стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.
Тези мають чітко регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові:
- преамбула (1-2 тези);
- основний тезовий виклад (3-6 тез);
- висновкова теза/тези (1-2).
У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики.
Основний тезовий виклад передбачає вирішення таких завдань:
- сформулювати мету дослідження, схарактеризувати об'єкт і матеріал дослідження;
- описати перебіг дослідження;
- визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів.
Висновкова теза презентує результати і загальний висновок, перспективи подальшого дослідження.
Виписки – це цитати (дослівне відтворення думок автора книжки), або короткий, близький до дослівного, виклад змісту потрібного уривка тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статичні, хронологічні відомості можна як під час читання, так і після нього. Цитату обов'язково брати в лапки, а на кожну виписку давати посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталогових картках.
- Передмова
- Тема 1 українська термінологія у професійному спілкуванні
- 1.1 Термін та його ознаки
- 1.2 Термінологія як система
- 1.3 Способи творення термінів та їх структурні моделі
- 1.4 Практичні завдання
- Тема 2 науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- 2.1 Особливості наукового стилю.
- 2.2 Оформлення результатів наукової діяльності. План
- Питальний план
- Номінативний план (складний)
- Тезовий план
- 2.3 Практичні завдання
- Тема 3 тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці
- 3.1 Тези
- 3.2 Конспект
- 3.3 Практичні завдання
- Тема 4 основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань
- 4.1 Посилання
- 4.2 Список використаних джерел
- 1. Однотомні видання
- II. Багатотомні видання
- III. Неопубліковані джерела. Дисертації. Автореферати
- IV. Складова документа. Розділ або інша складова з книги
- 4.3 Бібліографування
- 4.4 Практичні завдання
- 5.1 Анотування
- 5.2 Реферування
- 5.3 Автореферат
- 5.4 Практичні завдання
- Тема 6 стаття як самостійний науковий твір
- 6.1 Стаття
- 6.2 Функції наукових статей
- 6.3 Практичні завдання
- Тема 7 оформлювання курсової, дипломної робіт, рецензії, відгука
- 7.1 Курсова робота
- 7.2 Дипломна робота
- 7.3 Рецензія
- 7.4 Відгук
- 7.3 Практичні завдання
- Тема 8 переклад наукових текстів
- 8.1 Види перекладу
- 8.3 Практичні завдання
- Література Основна
- Додаткова
- Словники