39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
Термін (від латин. Іегтіпш - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс,парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну {рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну(октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт,гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові:термінологію і терміносистему. Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну,технічну тощо. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: • логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); • мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо). Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Основні ознаки терміна: 1.Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.2. Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.3.Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні,то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.4. Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталоні термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на три групи:
1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон,тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація,технополіс, приватна власність).
3. Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі,наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, правка, ретуш. Для термінологічної системи характерні такі способи творення: 1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями); 2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування). Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами: 1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний Це найдавніший спосіб термінотворення.2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.3.Синтаксичний-використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни. 4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція. Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення.За структурними моделями терміни переділяють на:
• однокомпонентні терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.
• двокомпонентні терміни — найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спілкування, дискурс культури, універсали культури', або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідальність;
• трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники;
- 1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- 2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- 3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- 5. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- 7. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- 8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- 9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- 10. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- 11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- 14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- 18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- 19. Поняття ділового спілкування.Стилі та моделі ділового спілкування.
- 20.Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар'єри комунікації.
- 21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- 17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- 12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- 15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- 16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- 22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- 23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- 24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- 25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- 27. Етикет телефонної розмови.
- 30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- 32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- 33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- 34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- 36. Довідково-інформаційні документи.
- 37. Етикет службового листування.
- 38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- 39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- 40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- 42. Термінологія обраного фаху.
- 43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- 44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- 46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- 47. Анотування і реферування наукових текстів.
- Законодавчі та нормативні документи
- 49 Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- 50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- 51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- 52. Науковий етикет.