43. Кодифікація і стандартизація термінів.
Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках.Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників порядз російсько-українськими найчастотнішими є англійсько-українські,латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними.
Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції). Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які пере кладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є «Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки» (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами. Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник - комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.
Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах. В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Тараса Шевченка (кінець XIX - початок XX століття), навколо якого гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут Української наукової мови (20-ті – початок 30-х років). Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів, освіта, наука, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену урядом. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології. Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
• систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);
• розмежовують родові та видові поняття; відбирають усі терміни галузі, узятої для стандартизації, зі слов-
ників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та інших джерел; розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); визначають з групи термінів-синонімів нормативні (інші терміни також подають, але з позначенням нерекомендований)\добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;
• формулюють українською мовою означення (дефініції) поняття; мовознавці рецензують стандарт.
Стаття стандарту має таку будову:
• назва поняття українською мовою;
• скорочена форма терміна;
• недозволений (нерекомендований) синонім; родове поняття;
• видове поняття; еквіваленти англійською, німецькою,) Російською, французькою мовами;
• дефініція (означення);
• формула або схема.
- 1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- 2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- 3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- 5. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- 7. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- 8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- 9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- 10. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- 11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- 14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- 18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- 19. Поняття ділового спілкування.Стилі та моделі ділового спілкування.
- 20.Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар'єри комунікації.
- 21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- 17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- 12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- 15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- 16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- 22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- 23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- 24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- 25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- 27. Етикет телефонної розмови.
- 30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- 32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- 33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- 34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- 36. Довідково-інформаційні документи.
- 37. Етикет службового листування.
- 38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- 39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- 40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- 42. Термінологія обраного фаху.
- 43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- 44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- 46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- 47. Анотування і реферування наукових текстів.
- Законодавчі та нормативні документи
- 49 Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- 50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- 51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- 52. Науковий етикет.