logo
Укр

4. Вокально-симфонічна творчість українських композиторів.

В різних вокально-симфонічних жанрах української радянської музики періоду ВВВ намітилися якісно нові тенденції. Драматичні події війни чітко визначили соціальну функцію мистецтва; зосередили увагу композиторів на програмних творах, пов’язаних зі словом, вокальною інтонацією (звідси – інтенсивний розвиток масово-пісенного та кантатно-ораторіального жанрів); поглибили філософську проблематику (тема війни і миру – протиборство гуманного та антигуманного набуває загальнолюдського звучання).

У принципах драматургії вокально-симфонічних творів помітною стає тенденція до монументалізації та симфонізації. Це призводить до жанрового синтезу пісні й думи (“Дума про матір-Україну” М. Вериківського), контати і симфонії (“Україно моя” А. Штогаренка), ораторії і опери (За Батьківщину) П. Козицького. Домінування фольклорних джерел у творах не випадкове, бо саме в народному етносі знайшли високохудожнє втілення сторінки історії українського народу.

Події ВВВ дозволили відчути силу інтернаціонального єднання народів. Нового звучання набуває тема дружби народів (кантата “Гнів слов’ян” М. Вериківського, “Клятва” Ю. Мейтуса, ораторія “Голос матері” М. Скорульського).

У післявоєнний період розширюється тематичний й жанровий діапазон вокально-симфонічної творчості українських радянських композиторів.

В симфонії-кантаті “Україно моя” А. Штогаренка на вірші А. Малишка та М. Рильського домінуючими стають фольклорні джерела (думи та історичні пісні). Синтетичний за жанром твір: від симфонії в ньому – гранична симфонізація розвитку тематичного матеріалу, високий рівень симфонічного узагальнення фольклорних інтонацій, від кантати – виконавський склад (участь хору і солістів), епічно-узагальнений характер розгортання оповіді.

Симфонія-кантата складається з чотирьох частин: І. “Вставай, моя рідна” (вірші А. Малишка), ІІ. “Колискова” (вірші М. Рильського), ІV. “Партизанська” (вірші А. Малишка), “До перемоги нас партія веде” (вірші М. Рильського).

У творі важливе значення має глибинне перетворення інтонацій українських дум (підкреслюються лише найхарактерніші звороти, які складають основу тематизму симфонічного типу) та історичних пісень. Ці інтонації обумовлюють і драматургічні особливості твору, його поемність.