2. Пісенна творчість. Музичний фольклор повоєнних часів

• Тематика, образність стильові риси повоєнних пісень.

Роки ВВВ стали важливим етапом у розвитку пісенного жанру України та залишили свій спадок. Так, в русло музичної творчості влився потік самодіяльних авторів (бійців, партизанів, підпільників). Створені ними пісні наближалися до народних героїчних, лірико-поетичних пісень, старовинних плачів-голосінь, сатиричних частівок, коломийок.

• Пісенний жанр кінця 40-х – 50-х рр.

Після завершення ВВВ українська масова пісня вступає у новий період розвитку. Кількісне збільшення пісенної творчості, розширення її образно-тематичного й жанрового діапазону сприяло оновленню старих та формуванню нових пісенних традицій. Значна роль у цьому процесі належала українській поезії: творам П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, Д Луценка, П. Воронька, М. Нагнибіди, В. Бичка, Т. Масенка, І. Неходи, М. Ткача, О. Ющенка та інших поетів.

В піснях перших мирних років переважала тематика воєнного періоду – звучала героїка народного подвигу, радість великої перемоги. У повоєнних піснях громадянського змісту виявилася тенденція до збільшення масштабів куплетної форми, динамізації її прийомами мелодичного й фактурного варіювання, виділенням драматичної кульмінації, чергуванням хорових груп, введенням елементів рондо, тричастинності тощо. (“Пісня про Партію” Л. Ревуцького на вірші М. Рильського – в композиції проступають риси рондо-сонатності).

Інша стилістична основа характерна для пісень, присвячених темі боротьби за мир. Це пісні ідейно-тематичного циклу: “Війна війні” В. Борисова на вірші М. Рильського, “Ми за мир у всьому світі” М. Дремлюги на вірші В. Лефтія, “Мир переможе війну” П. Майбороди на вірші Т. Масенка, “Жінки за мир” Ю. Рожавської, “Ми солдати миру” А. Штогарека та ін. Це переважно пісні-звернення, прообразом яких стали бойові марші робітничого революційного і міжнародного антифашистського руху.

Однак на рубежі 40 – 50-х рр. поряд з високохудожніми зразками в жанрі пісенної публіцистики з’явились твори, позначені зовнішньою помпезністю, в яких патріотичне звучання нерідко поступалося місцем декларуванню громадської ідеї.

Отже оновлення стилю масової пісні було пов’язане з прагненням композиторів до поглибленого розкриття духовного світу людини. Це знайшло вираження у збагаченні емоційної палітри, посиленні ліричних елементів в піснях патріотичного звучання. Нові стильові якості масової пісні, що виразно намітились, починаючи з другої половини 50-х років, широко представлені у творах про Батьківшину.

На рубежі 40 – 50-х рр. утвердилася традиція створення пісень про знатних людей, відомих трудівників. Одна з перших – “Пісня про Пашу Ангеліну” Л. Ревуцького на народні слова (1948), потім було створено цикл пісень П. Майбороди на слова О. Ющенка про Героїв Соціалістичної Праці Марію Лисенко, Марка Озерного та Олену Хобту. Актуальність теми, яскрава мелодична образність, високий професіоналізм поєднувалися з простотою і душевністю, з опорою на виражальні засоби конкретних інтонаційно-жанрових пластів народної пісенності, що сприяло інтенсивному процесу фольклоризації. У багатьох піснях люди праці оспівуються в дусі інтонаційних стереотипів того часу.

• Пісні А. Кос-Анатольського, Є. Козака., П. Майбороди.

У повоєнні роки завершується становлення художньо-образної сфери й композиційних основ власне ліричної пісенності, що розкриває багатий світ людських почуттів. Розквіт цього жанрового напряму пов’язаний з творчістю П. Майбороди.

Спираючись на фольклорні джерела (природність мелодизму, варіантно-підголоскові прийоми розвитку), композитор збагачує їх романсовістю для виявлення найтонших відтінків музики в передачі настроїв і переживань.

Популярні ліричні твори П. Майбороди 50-х рр.: “Любов моя” на вірші Т. Масенка,

“Якщо ти любиш” на вірші М. Нагнибіди, “Що ж ти ходиш в непокої” на вірші В. Швеця;

ряд пісень на вірші А. Малишка: “Журавлі”, “Рідна мати моя” (до кінофільму “Літа молодії”, 1959) – міститься на народних джерелах, стає втіленням в музиці образно-емоційного рішення теми материнської любові і синовій вдячності. А також пісні “Ти моя вірна любов”, “Ми підем, де трави похилі”;

пісні до кінофільмів “Літа молодії”, “Долина синіх скель” (ніжно-мрійливий ноктюрн; розриви мелодизму і м’які романсові звучання створюють поетичну атмосферу).

Лірико-патріотичні вальси: “Київський вальс” на вірші А. Малишка, “Білі каштани на вірші А. Малишка”, “Колгоспний вальс” на вірші А. Малишка (синтез жанрових елементів міської та селянської пісенної традиції, яскраво втілений характер масового танцю, відображення динамічну картину народного свята)

М’яким романтичним настроєм овіяні твори А. Кос-Анатольського. “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” на вірші І. Франка (1956) – взаємопроникнення мрійливої задумливості і психологічно загостреної експресії. Контраст статичних і динамічних елементів, чіткі обриси мелодії, ритмічна рівномірність, тяжіння до безперервності мелодичного руху – стає вираженням внутрішньої шляхетності, стриманості й сердечності почуттів.

Поступово вираження ліричних почуттів в музиці А. Кос-Анатольського проявилось у розвитку традиції побутового вальсу: “Незабутній вальс” на вірші І. Муратова і Ю. Рожавської, “Незабутній вальс” на вірші І. Неходи.