Лекція 7-8 Тема. Лексико-семантичні системи мов у контрактивному освітленні

1. Принципи і методи зіставного дослідження лексики

2. Семантичний обсяг слів. Гіперон-гіпонімія

3. Фонова лексика. Слова-символи

4. Полісемія. Специфіка переносних значень

5. Синонімія

6. Омонімія й омографія. Міжмовна омонімія

7. Безеквівалентна лексика. Лексичні лакуни

8. Емоційна лексика

9. Внутрішня форма слова

Принципи і методи зіставного дослідження лексики

Контрастивна лексикологія, на думку багатьох мовознавців, — галузь лінгвістики, яка не має значних досягнень. Такий стан зіставної лексикології не може задовольняти сучасне мовознавство, оскільки саме лекси­ка визначає фундаментальні риси мовної структури. Нині в дослідженні різних аспектів мови намітились лексикологічно зорієнтовані підходи, що виявилось, зокрема, в розвитку дескриптивно-емпіричних досліджень, відомих як «британський контекстуалізм». Багато синтаксичних явищ стали розглядати як проекцію загальних закономірностей функціонування лексикону. Єдність лексики і граматики нині вважають основним принципом у побудові сучасних граматик англійської мови, які освітлюють граматичні зв'язки слів у взаємодії з лексичним наповненням граматичних структур. Дж. Нікольс указує на безпосередню зумовленість конструкцій речення лексичними властивостями дієслів [Nickols 1975].

Багато проблем власне контрастивної лексикології розглядалися в межах суміжних дисциплін. Йдеться насамперед про гіпотезу мовного детермінізму Сепіра-Уорфа, основна ідея якої полягає в тому, що мови структурують реальний світ. Вона і дала стимул для контрастивних досліджень лексики. Перші контрастив-ні дослідження лексики присвячені назвам кольорів [Berlin, Kay 1969] і термінам спорідненості [Lounsbury 1955; Goodenough 1956; Kalisz 1976].

Контрастивна лексикологія розвивалася також у сфері теорії перекладу і двомовної лексикографії. Перекладні словники є реальними зіставленнями лексики двох мов, однак їхні результати не можуть претендувати на повний контрастивний аналіз, оскільки вони описують окремі слова, а зв'язки між словами розкриваються недостатньо, тобто вони не спроможні реалізувати системний підхід до вивчення зіставлюваних лек-сико-семантичних систем. Нині на часі опрацювання підходів до зіставного вивчення лексичного матеріалу, а саме встановлення основних принципів, параметрів і одиниць контрастивної лексикології, розробка найефективнішої для таких досліджень методики. Без опрацювання глобальних методологічних засад створення повних зіставних лексико-семантичних описів мов неможливе.

Для зіставної лексикології залежно від поставлених конкретних завдань можливі два шляхи досліджень — односторонній і двосторонній (багатосторонній). Одно­сторонній підхід використовується в лінгводидактиці. Для теорії зіставної лексикології продуктивнішим і об'єктивнішим є двосторонній підхід, тобто підхід від третього члена порівняння. Наприклад, дослідника цікавить, як у певних мовах експлікується дія вживання їжі. Зіставлення укр. їсти, англ, eat, франц. manger, нім. essen і fressen, кит. чі дає можливість зробити висновок, що в німецькій мові значенню «вживати їжу» відповідають два слова, які розрізняються семантичним компонентом 'людина' і 'тварина', а в українській, англійській, французькій і китайській мовах такого розрізнення нема.

Повний контрастивний аналіз лексико-семантичних систем мов повинен охоплювати зіставлення на всіх рівнях лексико-семантичної системи. Йдеться про те, що необхідно брати до уваги всі зв'язки і відношення між лексичними одиницями кожної зіставлюваної мови — парадигматичні (внутрішньослівні, синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні й міжпольові); синтагматичні (уточнюють і об'єктивізують результати парадигматичного вивчення); епідигматичні (не лише уточнюють перші два аспекти, а й найбільшою мірою здатні вивести до­слідника на ономасіологічний і прагматичний рівні (внутрішня форма слова як мотивувальна спадщина, що по-різному представлена в семантиці слова).

Принцип системності має бути основним у контрас-тивних лексико-семантичних студіях. Без урахування системних зв'язків та ієрархічних відношень на всіх рівнях аналізу (семному, семемному, лексемному, лексико-семантичних груп і лексико-семантичних полів) не можливий адекватний опис лексико-семантичної системи зіставлюваних мов.

З огляду на принцип системності зіставлення ізольованих лексем не може бути продуктивним. Оскільки значення слова зумовлюється певною мірою його місцем у лексико-семантичній системі, то зіставлятися повинні парадигматичні об'єднання — синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні, а також лексико-семантичні групи й поля. Зіставляючи лексико-семантичні парадигми, легко можна виявити квантитативні відмінності їхніх складових елементів, що завжди сигналізує про якісні відмінності між цими лексичними об'єднаннями.

Факти неоднакового членування світу понять у різних мовах привернули до се­бе увагу давно і наведені в багатьох дослідженнях із контрастивної лінгвістики. Хрестоматійною стала ілюстрація цього положення двочленним поділом кінцівок людини в слов'янських мовах (рука, нога) і чотиричленним у германських і романських мовах (англ, hand «кисть руки», arm «рука від кисті до плеча», foot «ступня ноги», leg «нога до ступні»). Пор. ще: укр. сир, рос. сыр і творог; рос. билет, укр. білет \ квиток; укр. захоплюватися, рос. увлекаться і восхищаться; укр. позичати, рос. одалживать і занимать; англ, to wash, нім. wa-schen, укр. мити і прати.'

Виявити відмінності в мовній дискретизації світу легко шляхом зіставлення лексико-семантичних полів досліджуваних мов. Лексико-семантичне поле - - сукупність парадигматичне пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Воно характеризується такими основними властивостями: зв'язком слів або їх окремих значень, системним характером цих зв'язків, взаємозалежністю і взаємовизначеністю лексичних одиниць, відносною автономністю, безперервністю позначення його смислового простору, взаємозв'язком з іншими полями у межах усього словника.

Лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки реальності в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові англійському dream відповідають два українські слова — снитися і мріяти, англ, smell — укр. пахнути і нюхати.

Відмінність між співвідносними полями різних мов зумовлена неоднаковим способом життя народів — носіїв цих мов, їхнім темпераментом, складом мислення, чутливістю, рівнем культури тощо.

Зіставний аналіз лексико-семантичних систем, як і інших рівнів мови, може здійснюватися від форми до змісту (семасіологічний підхід) і від змісту до форми (ономасіологічний підхід). Шлях від форми до змісту дає можливість вивчити семантичну й стилістичну паралексію, міжмовну омонімію, специфіку вторинної номінації для кожної з мов, властиві мові способи перенесення значень тощо

Труднощі при зіставному аналізі від змісту до форми значною мірою зумовлені відсутністю семантичних словників окремих мов. Для всебічного зіставлення лексичної семантики необхідні повні семантичні словники, які б фіксували всі значення або навіть наявність універсального семантичного словника. Словники часто відображають суб'єктивний погляд, смаки й уподобання укладачів.

Найпоширенішою і найефективнішою в дослідженні лексичної семантики є методика компонентного аналізу, яка застосовується як до окремих лексем, так і до синонімічних рядів, гіперо-гіпонімічних і лексико-семантичних груп і полів. Спочатку визначається обсяг цих рядів, груп, полів (кількість лексем, що до них входять). Відтак на основі компонентного аналізу (компоненти виявляються всередині семантичних полів) встановлюються семантичні відмінності між елементами цих об'єднань у кожній із мов і зіставляються результати. Нижче наведено фрагмент компонентного аналізу дієслів переміщення в українській і англійській мовах за методикою Ді П'єтро (табл. 2).

Таблиця 2