2.2 Умови адєктивації
Основою адєктивації дієприкметників вважаються семантичний і граматичний фактори.
Дієприкметник, що стоїть перед означуваним, ближче підходить до типу прикметника-означення, між тим як дієприкметник, що стоїть після означуваного, відстоїть від цього типу далі і в ньому дієслівний характер дієприкметника вираженіший чіткіше. Овсянико -Куликовський підкреслював, що дієслівність в одиничних дієприкметниках проявляється слабше, ніж в дієприкметникових зворотах. Отже, відрив від залежних пояснювальних слів - найперша умова адєктивації [25, с. 120].
Адєктивація дієприкметників буває неоднакова щодо її звязку із значеннями дієслова, а саме:
1) ті, що утворилися на основі оякіснення ознаки і повторюють пряме значення дієслова (гартовий меч, валяне сукно,саджені ліси);
2) ті, що утворилися через розвиток переносних значень, а також поза значеннями дієслова за асоціацією (насаджене місце, закриті збори, обернена задача).
Адєктивовані дієприкметники першого типу відрізняються від неадєктивованих тільки тим, що виражають не тимчасову змінну ознаку предмета, а постійну, оякіснену, таку, що характеризує предмет як носія цієї якості.
Адєктивовані дієприкметники другого типу, що розвинулися на основі переносних значень дієслів й поза значеннями дієслів, становить помітне джерело поповнення групи адєктивованих дієприкметників. Зокрема, регулярність адєктивації значень дієприкметників спостерігається при перенесені ознаки предмета, який не може підлягати дії, вираженій дієсловом.
Для цього типу дієприкметників характернее вживання в обох полюсах дієслівності (найбільшої і нульової, втраченої) та в проміжній ланці звичайної дієслівності:
а) власне дієприкметник з залежними словами;
б) власне дієприкметник одиничний;
в) власне адєктивований дієприкметник [25, с. 122].
Велику роль в адєктивації відіграють контекстуальні умови, які виразно можуть відтінити дієвість чи якісність ознаки.
Дієслівні категорії часу, виду, стану, дієслівне керування не однаково, впливають на адєктивацію в різних часо - станових групах дієприкметників то сприяючи їй, то гальмуючи її. Так, категорія часу в дієприкметника порівняно слабкий граматичний фактор.
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: (колючий дріт, родюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована людина, розгублений погляд).
Перешкоджає адєктивації характерна особливість дієприкметника - здатність до дієслівного керування і синтаксичних звязків, характерних для дієслова.
При дієприкметниках є три типи оточення, які можна вважати характерними саме для сполучення з дієслівними утвореннями, в тому числі з дієприкметниками, які являють сильну ознаку дієслівності це:
а)іменники (займенники) в орудному відмінку субєкту дії, знаряддя, матеріалу, обєкта сфери психічної діяльності;
б) прислівники та іменниково-прийменникові конструкції на позначення способу, причини й мети дії;
в)іменники (займенники) як прямі додатки.
Іменник (займенник) як непрямий додаток в орудному відмінку незалежно від, того, чи формує з дієприкметником пасивну сполуку, чи виражає обєктні та інші відношення, підтримує дієслівність дієприкметника, є показником її і становить значну перешкоду адєктивації.
Активні дієприкметники теперішнього часу на -чий в цілому рідко піддаються адєктивації. Єдиним послаблюючим дієслівність фактором є категорія теперішнього часу, що сприяє розвиткові якісної ознаки. На перешкоді адєктивації стоять інші дієслівні категорії, що тут виявляються досить сильно: категорія виду, який підкреслює процесуальність ознаки та категорія стану (активного), морфологічним вираженням якого є суфікс -ч- в сполученні з дієслівними суфіксами основи третьої особи множини.
Адєктивація дієприкметників на - чий відбувається переважно при потребі передати загальніше, ніж його виражає власне дієприкметник, якісне поняття, зокрема коли в мові немає відповідного прикметника.
Наприклад, «Каліцтво і сидяче життя придали її характерові якусь надзвичайну рівність і мякість» (І. Франко).
Історичним фактором, що перешкоджає адєктивації дієприкметника на - чий, є наявність спільнокореневих з ними прикметників на - чий, які мають загальні якісні ознаки і цілком покривають потребу вираження оякіснених ознак за значення дієслів (наприклад: кипуча вдача-кипляча вода; палючі вітри-палаюче багаття.
Перешкоджати адєктивації може наявність і віддаленіших за формою, але спільнокореневих прикметників на - ний, які складають з дієприкметниками опозиційну пару: загальна якісна ознака - конкретна процесуальна ознака (наприклад: благальний-благаючий).
Найчастіше адєктивація в дієприкметниках на - чий відбувається тоді, коли вони перебувають в складі термінологічних сполук (наприклад: «Ведуться розробки крокуючих, бігаючих стрибаючих машин» (Фізика)).
Активні дієприкметники минулого часу на - лий теж рідко адєктивується, бо в них сильно виражені категорії часу, виду, стану.
Оскільки активні дієприкметники минулого часу в українській мові звичайно префіксальні, префікси не можуть не відігравати певної ролі і в явищі адєктивації, виступаючи гальмівним фактором оякіснення ознаки. Як зазначає О. О. Потебня «префікс в утвореннях на -л- підтримує його звязок з дієсловом, а імена безпрефіксні на -л- соріше втрачають будь-яке відношення до дієслова».
адєктивація дієприкметник синтаксичний