2.1. Перехід дієприкметника до класу прикметника
Ад’єктивація дієприкметників, за традиційним визначенням, – перехід дієприкметників до класу прикметників.
Так, основним положенням стосовно ад’єктивації є те, що це явище відбувається при втраті дієприкметником дієслівних категорій часу, виду, стану, здатності до дієслівного керування , до сполучення з залежним словом.
При виявленні ад’єктивованих значень дієприкметників звичайно керуються фактом втрати дієприкметником дієслівних категорій і відсутності залежних слів. Крім цього, враховуються ще прикметникова здатність до ступеювання, наявність префіксів з виразними семантичними відмінками й видовим значенням, співвіднесеність із значеннями дієслова, контекстуальні умови.
В українській мові найчастіше ад'єктивуються пасивні дієприкметники на – ний (- ений), - тий. Ад’єктивовані активні дієприкметники на – чий і – лий виступають здебільшого в термінах. Не ад’єктивуються, як правило, дієприкметники з суфіксами – ува – ( - юва -), - овва -. В основі ад’єктивації дієприкметників – втрата процесуального або результативного і набуття якісного характеру ознаки, яку він виражає. Дехто з учених вважає, що ад’єктивовані дієприкметники можуть мати ще й відносні значення. До ад’єктивованих відносять також дієприкметники лексикалізованими значеннями, тобто такими, яких немає у співвідносному дієслові, але які з’явилися за асоціативно образними поняттями.
Значення ад’єктивованих дієприкметників по –різному співвідносяться з семантикою вихідних дієслів: одні утворюються на основі оякіснення ознаки і повторюють пряме значення дієслова; інші утворюються через розвиток переносних значень, а також поза значеннями дієслова за асоціацією. У кожному конкретному випадку ад’єктивація відбувається по – різному, захоплюючи то прямі, то переносні значення. Ад’єктивація певною мірою залежить від їхнього стану, виду, часу, синтаксичних зв’язків.
Найзагальнішими критеріями виявлення ад'єктивованих значень у дієприкметників такі:
1) неможливість трансформації дієприкметників з іменниками у конструкцію з особовим дієсловом, співвідносним з дієприкметником;
2) неможливість сполучення дієприкметника із залежними словами.
До розрізнювальних факторів між ад'єктивованими й неад'єктивованими значеннями дієприкметників відносять також наявність – відсутність деривативного зв'язку з прислівниками та абстрактними іменниками на - ість .
Дієслівні категорії часу, виду, стану, дієслівне керування не однаково впливають на ад’єктивацію в різних часо-станових групах дієприкметників, то сприяючи їй, то гальмуючи її. Так, категорія часу в дієприкметниках української мови - порівняно слабкий граматичний фактор. Це, зокрема, пояснюється малою кількістю і нерегулярністю опозицій серед часових груп. Дуже мало, наприклад, мають активні дієприкметники теперішнього часу на – чий співвідносних активних дієприкметників минулого часу на – лий.
Те саме можна сказати про пасивні дієприкметники минулого часу на - ний, - тий, до яких опозиційні форми теперішнього часу на – мий давно втрачені в українській мові, а дієприкметники типу досліджуваний, наслідуваний можуть виражати і минулий, і теперішній час залежно від контекстуальних умов і також не становлять чіткої опозиційної групи. Тому такий граматичний фактор, як час, не стає на перешкоді ад’єктивації дієприкметників на – чий і – ний (- ений ), - тий. Тільки в активних дієприкметниках минулого часу на – лий категорія часу проявляється сильніше, по-перше, через суфікси минулого часу -л-, що наявний і в дієсловах минулого часу, по-друге, через суцільну префіксацію, яка впливає на утворення доконаного виду, що звичайну, що звичайно пов’язуються зі здійсненою, завершеною дією, яка видається минулим часом. Отже, в дієприкметниках на –лий часова ознака виступає гальмівним для ад’єктивації фактором (хоча цей фактор тісно переплітається з видовим) [25].
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не відрізняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пекучий біль, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається ад'єктивацією дієприкметників.
Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкметники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його переходу в розряд прикметника:
Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. Коцюбинський); «Очі в усіх видющі, вуха чуйні» (М. Коцюбинський)