1.1 Історія формування австралійського варіанту англійської мови

Розвиток австралійського варіанту англійської мови має свою, порівняно коротку історію, яка налічує трохи більше двох століть.

Швейцер вважає, що між початковою точкою процесу (одна мова) і кінцевою точкою (дві різні, хоч і споріднені мови) пролягає досить довгий історичний шлях. На першому етапі мова, що відокремилась від колективу носіїв практично тотожна мові вихідного колективу (з поправкою на соціальний склад тих, хто відокремився). На другому етапі - мова, що відокремилась, вже відрізняється від початкової мови і являє собою її територіальний діалект, що використовується в усному спілкуванні, у той час як в якості літературного стандарту виступає літературна мова метрополії, спільна для обох колективів. Коли мова відокремленого колективу починає використовуватися у сфері письмово-літературної мови і в неї складається своя літературна норма, свої соціальні і територіальні різновиди, своє просторіччя і сленг, її статус можна вже визначити як варіант літературної мови метрополії. Нарешті, в якості національного варіанта мови мова що відокремилась вже повністю обслуговує свій мовний колектив у всіх сферах життя і поступово перетворюється в самостійну мову зі своєю літературною нормою, просторіччям, складною ієрархією соціальних та територіальних мовних форм. Процес дивергентного розвитку мов закінчується - з однієї мови виходить дві самостійні споріднені мови [1, с.13].

Своєрідністю соціально-лінгвістичної ситуації, в умовах якої розвивався австралійський варіант англійської мови, було те, що першими білими поселенцями Австралії були заслані каторжники, яких привозили до Австралії з Великобританії починаючи з 1788 року. Це були представники соціальних низів, носії міського просторіччя і жаргонів, значну частину (близько 30%) становили ірландці, які висилалися до Австралії в кінці XVIII століття у звязку з заворушеннями і безладом у Великобританії. До середини ЧЙЧ століття поповнення білого населення Австралії йшло в основному за рахунок нових партій увязнених, мова яких відбивала міське просторіччя, діалекти і жаргони Великобританії ЧЙЧ століття.

Після 1840 року ввезення засланців до Австралії припинилися, але в 1850 році в Австралії розпочалася «золота лихоманка», і на континент хлинув потік вільних іммігрантів - золотошукачів, бідняків, які прагнули швидко розбагатіти на золотих копальнях. У період з 1851 по 1861 рік біле населення Австралії майже потроїлася. І з цього часу збільшення населення Австралії відбувалося за рахунок природного приросту і вільної імміграції, в основному з європейських країн.

Поповнення населення Австралії, постійний процес міграції, переміщення великих мас населення з одних місць в інші, повязаний з освоєнням нових земель, виснаженням родовищ золота і відкриттям нових копалень, приводили до нівелювання мовних особливостей різних груп мовців, до тієї мовної уніфікації, яка є необхідною умовою освіти єдиної мови. Саме тому деякі дослідники вважають 50-ті роки XIX століття початком самостійного розвитку австралійського варіанту англійської мови.

Після другої світової війни в Австралії спостерігалася нова значна хвиля імміграції з Великобританії та інших європейських країн, яка призвела до того, що за даними на 1961 рік один з десяти австралійців виявився народженим не в Австралії. Однак про лінгвістичні наслідки цієї хвилі імміграції судити покищо рано [20, с. 35].

Таким чином, австралійський варіант веде своє походження від англійської мови нижчих шарів суспільства XVIII століття, а також специфічних особливостей мови моряків і солдатів, і ближче всього до південно-західного діалекту британського варіанту англійської мови з великою домішкою ірландського. Деякий вплив мали мови австралійських аборигенів, що позначилися переважно в галузі найменувань тварин і рослин, а так само в географічних назвах. Все це призвело до того, що англійська мова сучасної Австралії відрізняється від англійської мови Великобританії.

Основні зауваження, що стосуються походження австралійської вимови, були зроблені австралійськими лінгвістами Мітчелом та Делбріджем, які провели значні дослідження в області австралійської вимови. Вони стверджують наступне:

1). австралійський варіант англійської мови за своїм походженням є так званою «міською» мовою, оскільки перші переселенці-носії мови були здебільшого з міст;

2). На сам перед, це мова робочого класу, мова здебільшого неосвічених та бідних людей;

3). Австралійський варіант англійської мови увібрав у себе особливості мови багатьох частин Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії.

Автори роблять висновок, що усі ці форми мови були привезені до Австралії, і австралійський варіант це ніщо інше, як узагальнення та нівелювання усіх язикових особливостей привезених діалектів.

Порівнюючи австралійський та британський варіанти англійської мови, дослідники одностайно відмічають, що найбільші розбіжності виявляються у не кодифікованому неупередженому усному мовленні повсякденного побутового спілкування та в області фонетичного строю і словникового складу двох варіантів англійської мови.

Відповідно до данних досліджень в області вимови, австралійський варіант англійської мови відрізняються порівняною однорідністю. Багато дослідників вважають, що в Австралії немає місцевих діалектів. У своїй роботі Тернер пише: «Примітна однорідність австралійської англійської мови. Практично неможливо знайти географічний регіон, де язикові розбіжності були б настільки малі». Розбіжності у вимові скоріш залежать від статі, віку та соціального статусу носіїв мови, ніж від географічного регіону Австралії [24, c. 28].

В австралійському варіанті англійської мови на сьогоднішній день можна визначити три варіації вимови: загальний (General), культивований (Cultivated) і просторічний (Broad). Ці варіації не мають визначеної географічної локалізації, в них не має чітко виділених культурних обмежень між слоями населення , ці варіації у вимові можна спостерігати у межах одного міста або навіть однієї сімї. Найбільш характерною для Австралії варіацією є загальна (General), на нії розмовляють більш половини населення, у тому числі члени парламенту та викладачі у школах та інших учбових закладах. Багато вчених вважають, що три типи австралійської вимови зумовлені функціонально-стилістичними причинам, проте тільки 30% носіїв мови володіють усіма трьома типами й можуть, залежно від ситуації спілкування, змінювати тип вимови.

Незважаючи на відмінності, які існують між трьома варіаціями австралійської мови, вони утворюють єдину систему, яка відрізняється в цілому від британського вимовного стандарту. Більш різко відрізняється Broad, найближче до нього - Cultivated. На підставі цього й враховуючи особливості розвитку англійської мови у Австралії, деякі дослідники висунули гіпотезу про те, що первинною до Австралії формою вимови є саме проста вимова - результат злиття і еволюції простої мови, діалектів та жаргонів, на яких говорили перші білі поселенці Австралії, про що говорилося вище. Broad і особливо Cultivated виникли як більш «престижні» форми шляхом згладжування особливостей просторіччя і зближення з RP [12, c. 72].

Порівняльний аналіз голосних GAus і RP показує, що загальне число голосних фонем в обох варіантах англійської мови однакове.

У фонематичнії системі австралійського варіанта англійської мови 12 простих гласних, 8 дифтонгів і 24 приголосних, що в цілому збігається з британським варіантом англійської мови. Що стосується австралійських приголосних то істотних особливостей не відзначено. Проте розбіжності в системі голосних значні і носять характер системного зсуву. Розбіжності виявляються у позиції голосних та їх якість. Голосні звуки у GБus і RP розрізняються числом голосних переднього і заднього ряду.

Порівняльна таблиця голосних звуків у GБus і RP

Загальну тенденцію зсуву можна визначити як рух у бік більш закритих і передніх звуків. У дифтонгів спостерігається тенденція до монофтонгізація, до ослаблення глайда і подовженню ядра. Крім того, існують розбіжності у дистрибуції і частотності окремих звуків. Складається цікава фонологічна ситуація, коли фонематичні системи двох мов збігаються, але «фонетичний субстрат», в якому фонематичні одиниці реалізуються, має акустико-артикуляційні відмінності. При цьому не відбувається змішання фонематических одиниць [10, с. 121].

Ритм, австралійського варанта англійської мови, справляє враження більш рівного через виразніше, ніж в британському варіанті, проголошення ненаголошених голосних і дифтонгів, і через зменшення контрасту між наголошеними і ненаголошеними складами.

Інтонація австралійського варіанту англійської мови також характеризується менш різкими підвищеннями та зниженнями тону в межах висловлювання, завдяки чому інтонація британського варіанту представляється, навіть у висловлюваннях одного типу, більш живою і емоційною, у порівнянні з більш рівною і монотонної австралійською вимовою. Також існують відмінності інтонації у певних типах питань, в деяких традиційних формулах, але ці явища ще тільки починають серйозно вивчатися. У інтонуванні стандартних фраз типу Good-bye now. Is that so? подібних фраз, інтонаційний контур яких збігається з американською англійською мовою, дослідники бачать результат впливу американського варіанту англійської мови.

Для того, щоб пояснити, чому носії GAus говорять повільно і менш емоційно, ніж носії RP було запропоновано безліч теорій. Прихильники однієї з таких теорій висувають припущення, що на інтонацію і темп мови носіїв GAus вплинули мови австралійських аборигенів. На противагу цій теорії висувається той факт, що культурний рівень австралійських аборигенів був занадто низьким, щоб значно вплинути на культуру і мову білих поселенців. Крім того, внаслідок порівняно короткої історії відносин між поселенцями та аборигенами, мова останніх не могла зробити помітного впливу на мову поселенців. Свою роль у поділі мов аборигенів і поселенців також зіграла політика сегрегації, що проводиться білими поселенцями з моменту колонізації.

Наступна теорія порушує питання впливу кліматичних умов на темп мовлення і інтонацію мовців. Існує припущення, що кліматичні умови можуть впливати на артикуляцію носія мови. Наприклад, люди, що живуть в холодному кліматі схильні до більш інтенсивної артикуляції на відміну від людей, що живуть у теплому або жаркому кліматі. Ця теорія пояснює розходження в темпі і інтонації мови між носіями GAus і носіями RP теплим кліматом Австралії. Опоненти цієї теорії стверджують, що такий вплив не має місця, оскільки, наприклад, багато канадців, що живуть на півночі, кажуть помітно повільніше, ніж ті, що живуть на півдні [20, с. 138].

У розстановці наголосів у реченні теж є відмінності. Носії GAus уникають великої кількості ненаголошених складів у проміжку між двома наголошеними. Виникає вторинний наголос або ненаголошене в RP слово стає наголошеним в GAus. У результаті число наголошених складів в GAus як правило більше, ніж у RP.

В якості особливостей артикуляційної бази австралійського варіанту англійської мови називають відносно слабку роботу губ, що призводить до більш слабкої лабіалізації австралійських звуків у порівнянні з відповідними британськими, а також більш часте використання носового резонатора при проголошенні голосних.

Всі своєрідні риси австралійського варіанту англійської мови найбільш послідовно виявляються в просторічній формі вимови, які поєднуюються з численними скороченнями.