4.Антична філософія.
Виникнення різноманітних філософських шкіл, напрямків базувалось на основі рабовласницьких суспільних відносин, розвитком торговельних, політичних, культурних зв’язків грецьких міст-держав між собою і країнами Сходу, особливо Єгипту та Вавилону.
Саме тут, в цих містах-державах, і виникли перші філософські школи в стародавній Греції – мілетська школа, яку заснував Фалес і ефеська школа, яку започаткував Геракліт. Для цих шкіл характерними були стихійно-матеріалістичні тенденції. Фалес. Його називали “першим мудрецем”, “першим філософом”, “першим природодослідником”, “першим фізиком”, “першим геометром”, “першим астрономом”. За свідченням його сучасників, Фалес “першим взявся за філософію природи”, “першим відкрив, що затемнення Сонця відбувається внаслідок покриття його Місяцем”, “першим зайнявся астрономією і передбачив сонячне затемнення”, “першим довів, що коло поділяється діаметром навпіл”, “першим встановив, що при пересіканні двох прямих вертикальні кути рівні”. Будучи в Єгипет, Фалес “першим виміряв висоту піраміди по її тіні, підмітивши момент, коли наша тінь дорівнювала нашому зросту”, В письмовому вигляді філософ не залишив нічого, окрім “Морської астрономії”. Фалес обґрунтував новий погляд на світ, суть якого полягає в тому, що всю його багатоманітність речей і явищ він звів до єдиної загальної першооснови – води. Все з води, стверджував філософ, і все в воду перетворюється. Вода з легкістю втілюється в різні речі, набуває різних форм. Частина води, котра випаровується стає повітрям; найбільш тонкі прошарки повітря спалахують у вигляді ефіру; випадаючи в осадок, вода стає землею. Космологічна концепція Фалеса зводилася до трьох основних положень: 1) Сонце, Місяць, зірки мають землеподібну природу. Земля там розжарена; 2) Земля плаває на воді, подібно до шматка деревини (Фалес пояснював у зв’язку з цим такі природні явища, як коливання ґрунту, землетруси тощо); 3) начало і кінець Всесвіту – вода. Філософське значення концепції Фалеса полягало в тому, що він вперше в історії людства поставив питання, котре в подальшому стало основним питанням всієї світової філософії, а саме: що є першим, єдиним, основоположним у цьому світі і дав відповідь на це: все є вода - матеріальний елемент природи. Анаксімандр першим накреслив на карті заселену людьми частину Землі (ойкумену). Анаксімен. Останнім видатним представником мілетської школи був Анаксімен (588 – 525 рр. до н. ери). Він продовжував розвивати уявлення своїх попередників про першооснову світу. Всі речі, котрі ми бачимо і котрі нас оточують, стверджував філософ, виникають з повітря.
Геракліт. Його твір “Про природу” Єдиним, матеріальним першоелементом світу Геракліт вважав вогонь, бо “на вогонь обмінюється все і вогонь – на все, як золото – на товари і на товари золото”
Таким чином, визначальним, своєрідним у античній філософії було те, що найперші філософи стародавньої Греції були матеріалістами, вони бачили світ таким, яким він є, який розвивається природним шляхом сам по собі, без втручання не лише людей, але й богів. Піфагор. Засновник піфагорійської філософської школи. Стверджував, що в основі всього існуючого, його першоелементом є число. Весь світ – це гармонія чисел та їх відношень. Навіть душа є числом, котре само по собі спричиняє рух. Завдяки числам утворюється “космічний порядок”.
Ксенофан. представник елейської філософської школи та засновник цієї школи, родоначальник пантеїстичного світогляду. Пантеїзм (від грец. дослівно: усе бог) – філософсько-релігійне вчення, згідно з яким бог є безособовим началом і тотожній усій природі. У вченні Ксенофана важливе місце займає уявлення про бога, як про єдине ціле, нескінченне і вічне. Бог начало усіх речей, він не схожий з людиною, але все бачить і все чує, він цілком є розум, свідомість
Демокріт. видатний матеріаліст античності, розробив античну атомістичну теорію побудови матерії. З точки зору цієї теорії всі речі, котрі нас оточують, складаються з неподільних частинок матерії – атомів. Останні є вічними і незмінними.
Сократ.Відмовившись від пізнання природи, Сократ зосереджувався на дослідженні етики, етичних проблем. Це здійснювалося у відриві від життя, практики, перетворювалося у самоціль і релігійно-ідеалістичний характер. Вся його етика ґрунтувалася на вчені про світовий дух, світовий розум, Бога як верховного управителя світу.. Сократу належить крилата фраза: “Я знаю, що я нічого не знаю” «Пізнай себе». На його думку, такий сумнів повинен стимулювати процес пізнання, “самопізнання”, поглиблення знань.. Платон. Сутність філософського вчення Платона -існує два світи: світ ідей і світ речей. Світ ідей – дійсний, справжній, вічний, висхідний. Світ речей – недійсний, залежний від світу ідей, він є хибним, недостовірним, несправжнім.
Арістотель. Разом з тим, визначаючи матерію як “перший субстрат” речі, Арістотель сам відступає від істини, стверджуючи, що матерія сама по собі інертна, невиразна. Вона активна лише тоді, коли є форма. Великі заслуги має Арістотель в розвитку наук. Він є творцем формальної логіки, її важливих принципів (законів): принципу недопустимості суперечностей, принципу виключення третього. Арістотель один із перших розробив і застосував у пізнанні такі методи дослідження, як індукція і дедукція Одним з найбільш цінних надбань філософії Арістотеля є його вчення про різні види (форми) руху матерії. Він розрізняв шість таких форм: виникнення, знищення, перехід з одного стану в інший, збільшення, зменшення, переміщення. Філософ висловив дуже важливу думку про те, що в основі всіх великих суспільних потрясінь лежить майнова нерівність людей. Завдяки цьому одні люди в суспільстві – щасливі, інші – нещасні, одні мають більше благ, “ніж це необхідно” –живуть в радості, насолоджуються, інші вдаються до грабіжництва від бідності
Основні риси античної філософії.По-перше. Для античної філософії характерним є наявність різноманітних шкіл, течій, напрямків, ідеї яких стали джерелом виникнення майже усіх пізніших типів світогляду; По-друге, антична філософія була, як правило, органічно зв’язана з наукою; По-третє, для філософії стародавньої Греції визначальною є стихійна діалектика; По-четверте, помітною рисою античної філософії є оригінальність філософських ідей, самостійність філософського мислення взагалі; По-п’яте, це створення цілісної картини світу на основі уявлення про єдині начала буття (матеріальні і ідеальні).
- Світогляд та його історичні типи
- 2.Предмет філософії та основні її функції.
- 3.Основні філософські течії: матеріалізм, пантеїзм, дуалізм, деізм, ідеалізм.
- 4.Антична філософія.
- 5.Філософія Середньовіччя (V – XV ст.)
- 6. Гуманізм та натурфілософія доби Відродження.
- 8.Основні проблеми та характерні риси філософії французького Просвітництва
- 7.Особливості філософії нового часу. Проблема методу пізнання в філософії ф.Бекона і р.Декарта
- 9. Загальні особливості класичної німецької філософії
- 10. Теорія пізнання і етика е.Канта
- 11.Гегель: його філософська система ы метод
- 12. Антропологічний матеріалізм Фейербаха
- 13. Особливості і напрямки філософії хх століття
- 14. Марксистська філософія
- 15. Філософська думка України в 16-18 ст.
- 16.Філософія г.С. Сковороди
- 17. Філософські погляди і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова, м.Грушевського, т. Шевченка
- 18. Проблема людини в філософії хх ст..
- 19. Проблематика позитивізму, неопозитивізму, постпозитивізму, структуралізму, герменавтики.
- 20.Сучасна релігійна філософія
- 21. Категорія «буття», основні форми буття
- 22. Категорія «матерії» в історично-філософському процесі
- 23. Структурність матерії та її рух
- 24.Простір час як форми існування світу
- 25. Діалектика та іі альтернативи
- 26.Закони та категорії діалектики
- 27. Проблема походження та сутності свідомості у філософії
- 28. Структура свідомості
- 29. Проблема єдності чуттєвого та раціонального пізнання.
- 30. Проблема критерііїв істини. Теорія істини