7. Особливості застосування пр-технологій політичними партіями
На свідомість впливає
розстановка політичних сил у суспільстві,
законодавча база,
особливості політичної боротьби,
політична культура суспільства,
соціальні особливості виборців.
Необхідно виявити число прибічників кандидата, з’ясувати ідеальний портрет кандидата на цю посаду, неприйнятні риси, демографічні характеристики прибічників, ситуацію в певному окрузі, рівень відомості і популярності кандидата.
Необхідними є реклама, публікації у пресі, теледебати, інтерв’ю, зустрічі кандидата з виборцями, іноді вдаються до матеріального стимулювання
На успіх політичної компанії впливає особа кандидата, оточення, політичний план.
Підготовка кандидата до виборів:
Кандидат повинен упевнитися, що в нього досить сили та фінансів
Розуміти проблеми, що хвилюють людей
Необхідно скласти список відомих людей свого округа
Заручитися підтримкою ЗМІ
Сформувати робочу команду чи штаб.
Ефективність ПР-програми можна оцінити за тим, які повідомлення затрималися в памяті людей, яка кількість людей змінила свої установки, скільки людей змінили свою поведінку.
У сфері політики такими узагальнюючими показниками є досягнення запланованої мети або вирішення гострої проблеми, наприклад, перемога на виборах.
Цілі можуть виявитися недосяжними через:
помилковість початкової теорії
помилки під час підготовки чи реалізації програми
об’єктом спостереження стали не ті люди.
Слід пам’ятати, що
Люди голосують за людину, а не за партію
Голосують за ідею у вигляді 2-3 слоганів
Голосують за майбутнє, а не за минуле
Голосують за спектакль, а не за буденність
За себе, а не за кандидата
За оригінал, а не за підробку
За конкретні цілі, а не за банальні істини (обіцянка повинна змусити мріяти)
За активного кандидата
За переможця, а не за невдаху
Внутрішній ПР
PR внутренний и внешний
Разделяют две области связей с общественностью - внутреннюю и внешнюю.
Внутренний пиар еще называют внутрикорпоративным. Основная задача внутреннего PR - создание благоприятных и доверительных отношений руководства компании с персоналом на всех уровнях управления.
Во внутреннем PR большое значение имеет корпоративная культура.
Составляющие внутрикорпоративного PR:
эффективность системы взаимодействия подразделений и сотрудников в компании;
мотивация к трудовой деятельности;
сотрудники - главный потенциал компании.
Внешний PR - работа с внешней средой компании: с конкурентами, партнерами, инвесторами, покупателями, клиентами, со всеми, кроме сотрудников компании.
Внутренний и внешний PR взаимозависимы. Это означает, что для достижения успеха компании необходимо уделять внимание обоим направлениям.
«Внутрений PR» как инструмент решения кадровых проблем.
Основная ценность бизнеса — персонал компании. Отсутствие распространения информации о жизни компании внутри организации подобно недостатку витаминов в организме. Заканчивается внутренний ресурс — снижается иммунитет, и компания заболевает. Начинаются слухи, сплетни и уход наиболее ценных сотрудников. А правильный внутренний PR, в свою очередь, помогает наладить внутрикорпоративные связи, организовать своевременное информирование работников о положении дел, сформировать положительный имидж компании и, как следствие, повысить лояльность и преданность каждого сотрудника. Главная задача корпоративной PR-работы — непрерывное обеспечение двух потоков информации: «сверху» и «снизу». Информация, исходящая от первых лиц компании, должна быть систематической и обязательно доводиться до персонала.
«Реально работающий, внутренний PR — это комплексная деятельность. Главное в ней — соответствие целям, которых компания стремится достигнуть, выстраивая систему взаимоотношений со своими сотрудниками. Внутренний PR призван повышать уровень лояльности и мотивированности персонала, а значит, и эффективность деятельности работников фирмы. Создание позитивного имиджа компании в глазах сотрудников влияет на имидж компании и во внешнем мире, так как персонал является одним из каналов трансляции информации на широкий рынок»
Не может существовать внутренний PR и отдельно от политики управления персоналом, действующей в компании. Не занимаясь непосредственно процессами адаптации, обучения, мотивации и развития персонала, внутренний PR должен постоянно и грамотно освещать шаги, предпринимаемые компанией в этом направлении. Только создав у сотрудников чувство защищенности (как части единого коллектива) и осведомленности об успехах и заботах других, мы можем говорить о формирование корпоративной общности.
Внутренний PR — это разговор на современном языке с сотрудниками компании. Он обеспечивает трансляцию основных ее ценностей и, следовательно, очень сильно зависит от вида бизнеса компании.
Многие компании подразумевают под внутренним PR лишь создание корпоративных СМИ. Да, это очень важный инструмент в деле построения отношений с вашей внутренней аудиторией, но это всего лишь один из множества инструментов. Инструменты внутреннего PR условно можно разделить на 4 группы: 1.Информационные (СМИ: сайт, стенды, листовки, сообщения); 2. Аналитические (почтовые ящики, анкетирование, фокус-группы, мониторинг персонала); 3. Коммуникативные (корпоративные праздники, корпоративное обучение, адаптационные тренинги, профессиональные соревнования и т.п.); 4. Организационные (собрания, совещания, выступления руководства, разработка и внедрение корпоративных стандартов и т.п.).
Что нужно предпринимать грамотному HR-менеджеру для развития внутреннего пиара? Во-первых, следует проанализировать, какова ситуация в компании в данный момент. Нужно понять, насколько сотрудники информированы о перспективах развития компании, насколько эффективно они взаимодействуют между собой в разных подразделениях, довольны ли они существующим положением дел. Необходимо знать, как работники относятся к политике компании, ее ценностям и стандартам.
Далее следует выявить ценности, существующие в корпоративной культуре компании, и сопоставить их с представляющимся идеалом корпоративной культуры. Ведь именно преодоление разрыва между идеальной моделью и существующими в реальности правилами и стандартами и есть почва для работы специалиста по внутреннему PR.
К инструментам внутреннего PR следует отнести: корпоративную книгу (своеобразный свод правил компании), внутренний корпоративный сайт, HR- портал, корпоративную газету, профессиональные конкурсы, корпоративные праздники.
Если компания состоит более, чем из 50-ти человек, тут существуют многочисленные направления, которые следует постоянно развивать, соответственно вырабатывается и определенная политика работы с персоналом, в том числе, и «пиаровская». Кстати, компания, включающая в себя всего 2-3 человека, также может использовать элементы корпоративного пиара, и делает это успешно и разнообразно, например, если является местным представительством большой компании. Крупная компания может обладать филиалами, отделениями — в этом случае значение внутреннего пиара возрастает еще больше — ведь сотрудники удалены территориально и психологически. То же самое справедливо для концернов, холдингов, групп компаний — для них очень важно, чтобы сотрудники понимали общие цели, чувствовали себя одной командой, эффективной взаимодействовали.
При большом количестве сотрудников быстрее возникает четкая формализация отношений и создание определенной документации, например, политики качества, фирменных стандартов. Возникает более острая потребность в обучении — семинарах, тренингах, которые, независимо от тематики, уже являются элементом мотивации и внутреннего пиара.
«Чем больше компания, тем больше расстояние между первым лицом компании и рядовыми сотрудниками. Поэтому для поддержания стабильной обстановки первым лицам, при всей их занятости и недоступности, необходимо появляться на людях, чтобы сотрудники могли задать ему свои вопросы, обсудить какие-то рабочие моменты, да просто поздороваться лично»
Отсюда вытекает момент, что, все, что принимается наверху, должны знать сотрудники, конечно, за исключением корпоративных и коммерческих тайн. Любой сотрудник компании должен четко знать, куда движется его компания, ее ближайшие цели, планы на будущее, ожидаемые результаты. Это мотивирует, поскольку сотрудники начинают смотреть хотя бы чуть дальше своих текущих задач.
Основная масса негативной информации о компании поступает вовне от сотрудников самой компании. И чем лояльнее отношение каждого сотрудник к компании, тем более стабильна и устойчива позиция компании на рынке. Отсюда момент, что каждый сотрудник должен знать, что он может говорить о компании, а что нет. Кроме того, он должен быть приверженцем фирменных стандартов, разделять цели и позицию своей компании. Если этого нет — наверное, лучше расстаться с сотрудником, поскольку он является скрытой угрозой репутации компании и, что еще хуже — потенциальной «демотивацией» для других сотрудников.
Одной из главных составляющих успеха любой компании является человеческий фактор — команда людей, которая олицетворяет, в какой-то мере, саму компанию. Конечно, с первого дня работы человека в компании, он не может стать ее искренним приверженцем. Но, постепенное вхождение человека в команду, обеспечивает то, что он становится носителем ценностей компании. При этом, масштаб компании роли не играет, здесь может быть как 10 сотрудников, так и 10.000 человек.
Пиар — это целенаправленная деятельность. Частями пиар не существует, т. е. написав одну-две статьи, проведя несколько мероприятий, — невозможно закрыть брешь в корпоративной культуре. Внутренний же пиар должен присутствовать всегда: его формирование началось, когда в голове учредителя возникла мысль основать компанию, и не заканчивается до тех пор, пока существует сама компания. И, в конечном итоге, именно люди, а не деньги, мебель или компьютеры, делают дело.
Эффективная система внутреннего PR является инструментом формирования у работников лояльности и корпоративности, которые способны заметно повысить производительность труда и вовлеченность сотрудников в рабочий процесс.
Создание системы внутреннего PR предполагает длительную работу, которая состоит из нескольких основных этапов:
1. Подготовка
2. Выбор инструментов
3. Реализация
4. Оценка эффективности
- 3. Критерії жанрово-родової класифікації. Рід, жанр та жанровий різновид як принципи журналістського текстотворення
- 4. Інформаційне суспільство: основні теорії (м. Маклюєн, е. Тоффлер, м. Ракітов, і. Масуда та інші)
- 5. Журналістський твір у системі інших масово-інформаційних потоків
- 6. Варіативність тлумачення у вітчизняному і зарубіжному журналістикознавстві проблеми функцій журналістики
- 7. Осмислення журналістикознавчих проблем у новітній філософії (ф. Сіберт, т. Петерсен, у. Шрамм, м. Маклюен, а. Моль та інші)
- 8. Роль університетської освіти для формування сучасного журналіста
- 9. Журналістика та філософія, їх співвідношення
- 5. Процес написання журналістського твору
- 6. Образність журналістики і природа публіцистичного твору
- 7. Жанрові модифікації у журналістиці та індивідуально-творчий підхід до жанру
- Основи зображальної журналістики
- 3. Тенденції розвитку сучасного радіомовлення
- Основи телевізійної журналістики
- 3. Жанри та жанрові різновиди телебачення
- 5. Характеристика жанрів телевізійної аналітичної публіцистики
- 6. Характеристика жанрів телевізійної художньої публіцистики
- 7. Передача, програма, канал
- 1. Інтернет-журналістика в контексті конвертації змі
- 2. Найхарактерніші особливості журналістських та інших мас-медійних явищ в Інтернеті (інтернет-газети, новинарні сайти, блоги)
- 1. Реклама і журналістика: аспекти взаємодії і протидії
- 2. Переваги та обмеження різних каналів поширення рекламної інформації; особливості рекламного продукту в різних змі
- 3. Етико-правові засади сучасної рекламної діяльності: український і світовий досвід
- Етичні нори комерційної реклами
- Етичні норми політичної реклами
- 3. Поняття іміджу та його складові.
- 5. Основні етапи розвитку пр у світі
- 7. Особливості застосування пр-технологій політичними партіями
- 1. Подготовка
- 3. Реализация
- 4. Оценка эффективности
- 4. Основні заходи та інструменти практичного менеджменту в змі
- 7. Проблема моббінгу у творчих колективах. Джерела потенційних конфліктів, та засоби їх нейтралізації
- 5. Ієрархія потреб та сучасні підходи до мотивації праці у колективах омі (за Маслоу)
- 6. Основні завдання журналістського менеджменту
- 5. Згасання інтертекстуальності як культурно-ідеологічне в сучасній соціокультурній ситуації та журналістиці
- 7. Діалог як категорія журналістського дискурсу.
- 6. Законодавство України про діяльність змі.
- 3. Етичні кодекси як основа професійної діяльності журналіста
- 4. Історичний та сучасний аспекти формування етичних норм діяльності журналіста
- 7. Відмінність етичного і правового регулювання діяльності змі
- 2. Доходи та витрати друкованого видання. Самоокупність, прибутковість, збитковість як фактори економічної діяльності змі.
- Прибутки
- Самоокупність, прибутковість, збитковість як фактори економічної діяльності змі
- 4. Джерела фінансування періодичних видань у ринкових умовах
- 2. Загальноєвропейська парадигма становлення журналістики державних і залежних народів і український досвід
- 3.Періодизація історії української журналістики як наукова проблема
- 4. Харківська журналістика 1810-1820 рр.
- 6. Українська журналістика в Росії в добу «Великих реформ»
- 5. Особливості розвитку французької та американської пенні-прес
- 7. Газетно-видавничі монополії Великої Британії
- 8. Особливості виникнення журналістики в сша і в Росії
- 10. Розвиток супутникового телебачення
- 1. Етапи розвитку видавничої справи
- 2. Редакторський аналіз як передумова створення якісного видавничого продукту
- Особенности редактирования произведений различных жанров
- Редактирование эпических произведений
- 5. Методика редагування зверстаного тексту та тексту в технічному наборі
- 2. Відтворення суб’єкта та адресата в публіцистичному тексті
- 5. Мовна виразність як підґрунтя риторичної організації публіцистичного тексту (тропи та фігури мови)
- 2. Жанрові різновиди замітки
- 3. Сучасна журналістика та арт-менеджмент
- 4. Роль преси у формуванні політичного дискурсу
- 5. Особливості висвітлення політичної тематики у сучасних змі
- 6. Особливості подачі економічної проблематики для пересічного читача
- 4. Форми розміщення інформації у газеті («вікно», «підвал», «горище», «розпашка» та «газетний розворот»)
- 1. Науковий та навчальний напрямок «соціальні комунікації»: причини виникнення, предмет, завдання
- Причини того, що журналістикознавство перейшло з дисципліни філологія до теорії та історії соціальних комунікацій
- 2. Теорія та історія соціальних комунікацій: предмет, завдання у порівнянні з теорією журналістики
- Формування соціологічного підходу до вивчення публічного слова (до формування соціології)
- Виникнення теоретичної соціології як науки
- Друга половина 20 ст
- Теорія пропаганди г. Лассуела
- Теорія соціальних систем у. Шрамма
- Теорія журналістської автономії Дж. Мерзіла
- 5. Комунікативна дія та її форми
- 8. Поняття про текстово-дискурсивні категорії в аспекті соціальних комунікацій
- 9. Складові інформативності тексту
- 11. Сучасні наукові концепції про походження людської мови
- 12. Сучасні наукові концепції про еволюцію соціальної комунікації у людській спільноті.