40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється,з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної,лексичної системи літературної мови. Схематично її можна представити сукупністю універсальних (інтернаціональних), питомих (національних),чужорідних (іншомовних), унікальних (безеквівалентних) та оказіональних (екзотичних) термінологічних одиниць, а також специфічної системи символів та інших екстралінгвістичних компонентів.Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі необхідні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, українською. Це завдання легше розв'язувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. І як б не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний вибір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови. Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років констатують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національного духу української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності. Полеміка відбувається з приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з низки дублетних найменувань,а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов,насамперед російської. Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом -к (а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи ви-користовують і похідні іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка -узгін, гонки - перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які українські слова, утворені з допомоги суфікса -ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи низки немилозвучних слів. Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови. Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, активно поповнили лексику української мови наприкінці XX століття. Жоден футбольний репортаж не може обійтися без гол-кіпера, лайнсмена, хавбека чи рефері, хоч українська мова має рівноварті відповідники воротар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру функціонує англіцизм мас-медія, а інтерв 'ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне.
41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові термінологію і терміносистему.Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: • логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);• мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони за лишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо). Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на ло гічному й мовному рівні система спеціальних назв. Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, B. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була «всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного» Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак,які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.Основні ознаки терміна^ Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.^ Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.^ Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.^ Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до термі на: нейтральність, відсутність емоційно експресивного забарвлення, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість, відкритість і динамізм системи, що виявляється у процесах термінологізації, ре- і детермінологізації, постійному поповненні системи новими термінами; прозорість внутрішньої форми терміна, що поліпшує його сприйняття і збереження у терміносистемі. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові по няття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
- 1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- 2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- 3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
- 5. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- 7. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- 8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- 9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- 10. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- 11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- 14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- 18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- 19. Поняття ділового спілкування.Стилі та моделі ділового спілкування.
- 20.Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар'єри комунікації.
- 21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- 17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- 12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- 15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- 16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- 22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- 23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- 24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- 25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- 27. Етикет телефонної розмови.
- 30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- 32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- 33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- 34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- 36. Довідково-інформаційні документи.
- 37. Етикет службового листування.
- 38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- 39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- 40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- 42. Термінологія обраного фаху.
- 43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- 44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- 46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- 47. Анотування і реферування наукових текстів.
- Законодавчі та нормативні документи
- 49 Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- 50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- 51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- 52. Науковий етикет.