2.1 Особливості наукового стилю.

Літературна мова обслуговує всі сфери суспільної діяль­ності людини: політику, економіку, виробництво, науку, освіту, мистецтво та ін. Тому відповідно до сфер функціону­вання розрізняють такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Стиль – це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу.

Кожен стиль має:

• сферу поширення (коло мовців);

• призначення;

• загальні ознаки;

• систему мовних засобів;

• стилістичні норми;

• підстилі;

• жанри реалізації.

Науковий стиль функціонує в галузі науки, техніки й ос­віти. Саме за його допомогою науковці повідомляють про результати своїх досліджень, описують теорії, обґрунтову­ють гіпотези, пояснюють явища, систематизують і класи­фікують знання про світ.

Науковому стилю притаманні такі загальні ознаки:

• понятійність,

• предметність;

• об'єктивність;

• логічна послідовність;

• узагальненість;

• аргументованість.

До мовних засобів наукового стилю належать терміни, наукова фразеологія, цитати, посилання, стандартні зворо­ти (кліше), повні речення, а також багатокомпонентні складнопідрядні речення.

З боку стилістичних норм наукового стилю непри­пустимо вживати розмовні слова, емоційно забарвлені сло­ва, особовий займенник «я». Замість нього науковці ви­користовують займенник «ми» (так зване авторське «ми»), наприклад: «У нашому дослідженні ми погоджуємося з цією думкою».

Науковий стиль поділяється на три підстилі:

1. власне науковий, який реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, па­тент, енциклопедія, термінологічний словник, довідник, технічне завдання тощо;

2. навчально-науковий, що має такі жанри: лекція, бе­сіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бака­лаврський проект, дипломна робота, пояснювальна запис­ка, анотація, план, конспект, тези, реферат тощо.

3. науково-популярний, яким викладається наукова ін­формація для нефахівців на сторінках звичайних книжок і журналів.