19. Проблематика позитивізму, неопозитивізму, постпозитивізму, структуралізму, герменавтики.
Позитивізм- базується на точній науці і орієнтовані на властиві їй методи дослідження та зразки тулмачення одержаних даних. Згідно з позитивістьськими поглядами наука повинна бути позитивним значенням на досвід. Їй не потріюна філософія, яка спирається на умоглядних розуміннях про принцип, буття, начало речей. Справа науки-констатувати, описувати, класифікувати факти досвіду, встановлювати зв’язки між ними.
Неопозитивізм головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових.
Предметом неопозитивістської ф-ії стала мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність з аналізу цього знання та можливостей його вираження у мові.Неопозитивізм сприяв розвитку філософії науки – напрямку, що досліджує характеристики науково-пізнавальної діяльності.Для неї хар-не : 1)виділення науки як знання і діяльності; 2)дослідження логічних структур; 3)співвідношення ф-ії і науки; 4)взаємозв’язокнауки і суспільства.
Течія постпозитивізму. Характерними є проблеми фальсифікації : правдоподібності наукових теорій ; раціональності ; розуміння.Впливовою частиною постпозитивізму є критичний раціоналізм (Поппер, Агассі): наукові теорії і закони не мають описових хар-к,виражають прагнення відділити сферу раціональності (науку) від псевдонауки. Критич. раціоналізм утворює сукупність концепцій, спрямованих на вирішення конкретних проблем соціального життя, проте в його рамках не було сформульовано програми переходу від закритого суспільства до відкритого.
Структуралізм базується на виявленні структури, тобто сукупності відношень між елементами цілого, що зберігають свою сталість у ході різних перетворень і змін. Пошук структур відбувається в різних сферах культури. Структуралізм можно поділити на дві ліні-філосовські ідеї філософів-структуралісті та структураліська ідеологія. Об’єктом дослідження є культура, а саме мова, мода, релігія, мистецтво, міфологія. Проблематика течії- відмова від активності суб’єкта як носія культури, недооцінює індивідуальність, потребав синтезі з іншими науками.
Герменевтика – теорія про розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв’язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння.Основною проблемою є пошук шляхів об’єднання, щоб світ як сукупність глобальних зв’язків трансформувався у світ як єдине ціле.
- Світогляд та його історичні типи
- 2.Предмет філософії та основні її функції.
- 3.Основні філософські течії: матеріалізм, пантеїзм, дуалізм, деізм, ідеалізм.
- 4.Антична філософія.
- 5.Філософія Середньовіччя (V – XV ст.)
- 6. Гуманізм та натурфілософія доби Відродження.
- 8.Основні проблеми та характерні риси філософії французького Просвітництва
- 7.Особливості філософії нового часу. Проблема методу пізнання в філософії ф.Бекона і р.Декарта
- 9. Загальні особливості класичної німецької філософії
- 10. Теорія пізнання і етика е.Канта
- 11.Гегель: його філософська система ы метод
- 12. Антропологічний матеріалізм Фейербаха
- 13. Особливості і напрямки філософії хх століття
- 14. Марксистська філософія
- 15. Філософська думка України в 16-18 ст.
- 16.Філософія г.С. Сковороди
- 17. Філософські погляди і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова, м.Грушевського, т. Шевченка
- 18. Проблема людини в філософії хх ст..
- 19. Проблематика позитивізму, неопозитивізму, постпозитивізму, структуралізму, герменавтики.
- 20.Сучасна релігійна філософія
- 21. Категорія «буття», основні форми буття
- 22. Категорія «матерії» в історично-філософському процесі
- 23. Структурність матерії та її рух
- 24.Простір час як форми існування світу
- 25. Діалектика та іі альтернативи
- 26.Закони та категорії діалектики
- 27. Проблема походження та сутності свідомості у філософії
- 28. Структура свідомості
- 29. Проблема єдності чуттєвого та раціонального пізнання.
- 30. Проблема критерііїв істини. Теорія істини