2.1 Перехід дієприкметника до класу прикметника
Адєктивація дієприкметників, за традиційним визначенням, - перехід дієприкметників до класу прикметників.
Так, основним положенням стосовно адєктивації є те, що це явище відбувається при втраті дієприкметником дієслівних категорій часу, виду, стану, здатності до дієслівного керування, до сполучення з залежним словом.
При виявленні адєктивованих значень дієприкметників звичайно керуються фактом втрати дієприкметником дієслівних категорій і відсутності залежних слів. Крім цього, враховуються ще прикметникова здатність до ступеювання, наявність префіксів з виразними семантичними відмінками й видовим значенням, співвіднесеність із значеннями дієслова, контекстуальні умови.
В українській мові найчастіше адєктивуються пасивні дієприкметники на - ний (- ений), - тий. Адєктивовані активні дієприкметники на - чий і - лий виступають здебільшого в термінах. Не адєктивуються, як правило, дієприкметники з суфіксами - ува - (- юва -), - овва -. В основі адєктивації дієприкметників - втрата процесуального або результативного і набуття якісного характеру ознаки, яку він виражає. Дехто з учених вважає, що адєктивовані дієприкметники можуть мати ще й відносні значення. До адєктивованих відносять також дієприкметники лексикалізованими значеннями, тобто такими, яких немає у співвідносному дієслові, але які зявилися за асоціативно образними поняттями.
Значення адєктивованих дієприкметників по -різному співвідносяться з семантикою вихідних дієслів: одні утворюються на основі оякіснення ознаки і повторюють пряме значення дієслова; інші утворюються через розвиток переносних значень, а також поза значеннями дієслова за асоціацією. У кожному конкретному випадку адєктивація відбувається по - різному, захоплюючи то прямі, то переносні значення. Адєктивація певною мірою залежить від їхнього стану, виду, часу, синтаксичних звязків.
Найзагальнішими критеріями виявлення адєктивованих значень у дієприкметників такі:
1) неможливість трансформації дієприкметників з іменниками у конструкцію з особовим дієсловом, співвідносним з дієприкметником;
2) неможливість сполучення дієприкметника із залежними словами.
До розрізнювальних факторів між адєктивованими й неадєктивованими значеннями дієприкметників відносять також наявність - відсутність деривативного звязку з прислівниками та абстрактними іменниками на - ість.
Дієслівні категорії часу, виду, стану, дієслівне керування не однаково впливають на адєктивацію в різних часо-станових групах дієприкметників, то сприяючи їй, то гальмуючи її. Так, категорія часу в дієприкметниках української мови - порівняно слабкий граматичний фактор. Це, зокрема, пояснюється малою кількістю і нерегулярністю опозицій серед часових груп. Дуже мало, наприклад, мають активні дієприкметники теперішнього часу на - чий співвідносних активних дієприкметників минулого часу на - лий.
Те саме можна сказати про пасивні дієприкметники минулого часу на - ний, - тий, до яких опозиційні форми теперішнього часу на - мий давно втрачені в українській мові, а дієприкметники типу досліджуваний, наслідуваний можуть виражати і минулий, і теперішній час залежно від контекстуальних умов і також не становлять чіткої опозиційної групи. Тому такий граматичний фактор, як час, не стає на перешкоді адєктивації дієприкметників на - чий і - ний (- ений), - тий. Тільки в активних дієприкметниках минулого часу на - лий категорія часу проявляється сильніше, по-перше, через суфікси минулого часу -л-, що наявний і в дієсловах минулого часу, по-друге, через суцільну префіксацію, яка впливає на утворення доконаного виду, що звичайну, що звичайно повязуються зі здійсненою, завершеною дією, яка видається минулим часом. Отже, в дієприкметниках на -лий часова ознака виступає гальмівним для адєктивації фактором (хоча цей фактор тісно переплітається з видовим) [25].
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не відрізняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пекучий біль, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається адєктивацією дієприкметників.
Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкметники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його переходу в розряд прикметника:
Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. Коцюбинський); «Очі в усіх видющі, вуха чуйні» (М. Коцюбинський)