1.1. Особливості вивчення дієприкметника

Дієприкметник – особливе окреме утворення , що посідає проміжне місце між дієсловом і прикметником , своєрідний гібрид ,що має ознаки обох частин мови.

Дієприкметник дуже складне мовне явище ,яке поєднує в собі розрізнені ознаки-дієслова і прикметника.

Як і дієслово має:

• категорійне значення процесуальності;

• властиві граматичні категорії:часу, вид , стану;

• як і інші форми дієслова має керувати формою залежного іменника;

• творяться від двох основ – інфінітива та теперішнього часу.

Подібно до прикметника має:

• здатність узгоджуватись у роді, часі, відмінку;

• під час відмінювання виявляє однакову з прикметником систему відмінкових закінчень;

• первинне і основне синтаксичне значення як і в прикметника є означення [35, с. 76].

Існують дієприкметники активного і пасивного стату:

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.