logo
Zagalne_movoznavstvo_Levchenko_1-8 / Лекц_я_3

Структуралізм (дескриптивізм)

формальний підхід до вивчення мовних фактів (сполучуваність одиниць, їх місце в мовленні стосовно інших одиниць тощо).

Виник у 30-ті роки XX ст. і розвивався до 50-х років.

Зародження дескриптивізму пов'язане з іменем відомого антрополога і лінгвіста Франца Боаса (1858— 1942), який довів непридатність опрацьованих на матеріалі індоєвропейських мов методів і принципів для дослідження індіанських мов. Оскільки цим мовам властиві інші мовні категорії і до них не можна застосувати порівняльно-історичний метод, бо вони «не мають історії», тобто зафіксованих у писемних пам'ятках попередніх етапів свого розвитку.

Ідеї Боаса розвинули у двох різних напрямах його учні

Едвард Сепір (1884—1939) і

Леонард Блумфільд (1887—1949).

Сепір зосередив свою увагу на вивченні мови у зв'язку з культурою і таким чином заклав основи етнолінгвістики, а Блумфільд обґрунтував принципи «механістичної лінгвістики», яка розчленовує процес мовного спілкування на ряд стимулів і реакцій (мову розумів як різновид поведінки людини і її вивчення орієнтував на положення біхевіоризму — панівної на той час школи в американській психології, яка вважала предметом психології не свідомість, а поведінку як сукупність реакцій на певні стимули).

У дескриптивній лінгвістиці чітко виокремлювались дві школи:

єльська (Л. Блумфільд, Б. Блок, Дж.-Л. Трейджер, 3. Харріс, Ч. Хоккет та ін.), яка досліджувала лише проблему структури мови, і

анн-арборська (Мічиганський університет), яку цікавила ширша проблематика, зокрема значення мовних одиниць (ця школа зближувалася з етнолінгвістикою). Представники —

Ч.-К. Фріз, К.-Л. Пайк, Ю.-А. Найда та ін.

Трейджер усе, що стосується наукового вивчення мови, визначив як макролінгвістику, яка в свою чергу поділяється на пралінгвістику, мікролінгвістику і металінгвістику. Пралінгвістика вивчає проблеми експериментальної фонетики (акустичні й артикуляційні властивості звуків) і частково психологію мовлення.

Мікролінгвістика — це власне лінгвістика, яка є основним об'єктом дослідження дескриптивістів.

Металінгвістика вивчає значення мовних знаків, що не належить до власне лінгвістичних явищ, а входить, за Блумфільдом, до «фізіологічної сфери стимулів і реакцій».

Пояснення мовних явищ через категорії мислення і психіки людини Блумфільд назвав менталізмом (від лат. «мисленнєвий») і вважав його головною перешкодою перетворення лінгвістики на точну науку.

Основними методиками дослідження мови дескриптивістами є дистрибутивна й безпосередніх складників.

Дистрибуція (сукупність усіх оточень елемента, в яких він трапляється), за Блумфільдом, — це єдина мовна універсалія (інші мовні універсалії він не визнавав).

.