Лекція 3. Структуралізм і генеративізм. Мовознавство в срср. Мовознавство на сучасному етапі.

1. Історичні й методологічні основи структуралізму. Празька лінгвістична школа. Копенгагенський структуралізм (глосематика). Американський структуралізм (дескриптивізм).

2. Генеративізм. Неогумбольдтіанство.

3. Мовознавство в СРСР. Українське мовознавство 20-80-х років 20 ст.

4. Когнітивна лінгвістика.

5. Функціональна лінгвістика.

6. Лінгвістика тексту.

7. Комунікативна лінгвістика.

СТРУКТУРАЛІЗМ - розуміння мови як чітко структурованої знакової системи і прагнення до суворого (наближеного до точних наук) формального її опису.

Методологічною основою структуралізму була філософія неопозитивізму, особливо ідеї австрійського філософа Рудольфа Карнапа (1891 —1970), який опрацьовував теорію логічного синтаксису мови науки, а також англійця Бертрана Рассела (1872—1970), який розвинув дедуктивно-аксіоматичну побудову логіки для логічного обґрунтування математики.

ДЛЯ ВСІХ НАПРЯМКІВ СТРУКТУРАЛІЗМУ СПІЛЬНИМ Є:

1. твердження, що синхронне дослідження мови — головне завдання мовознавства;

1. прагнення вивчити й описати факти мови передусім як особливого явища;

2. формалізація лінгвістичного аналізу й пошуки об'єктивних методів вивчення й опису мови (спроба підвести мовознавство до рівня математичних наук);

3. структурне членування мови й поняття рівня.

ВИОКРЕМИЛИСЯ ТРИ СТРУКТУРАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ:

• Празька лінгвістична школа;

• 2) копенгагенський структуралізм;

• 3) американський дескриптивізм.

Дехто виділяє як окреме відгалуження Лондонську лінгвістичну школу Джона Фьорса.

ПРАЗЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА. «ПРАЗЬКИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ ОСЕРЕДОК» БУВ ЗАСНОВАНИЙ У 1926 Р.

До осередку входили чеські мовознавці

Вілем Матезіус

Богуміл Трнка

Богуміл Гавранек

Ян Мукаржовський

пізніше

Володимир Скалічка

Йозеф Вахек

російські мовознавці

Микола Трубецькой

Роман Якобсон

Сергій Карцевський