2.3. Дієприкметники, які піддаються ад’єктивації

Найчастіше піддаються ад'єктивації пасивні дієприкметники на – ний (-ений), - тий. Вони легше, ніж дієприкметники інших груп, втрачають зв’язок з дієсловом, співвіднесеність з його семантикою, а також з його граматичними категоріями. Це характерно і для української, і для російської мови.

Виразніше наближеність пасивних дієприкметників до прикметників зумовлюється ширшим колом переносних значень, які мають перехідних дієслова, що становлять основу творення пасивних дієприкметників, ніж неперехідні. Переносні значення частіше, ніж прямі набувають ад'єктивного характеру. Крім того, в пасивних дієприкметниках більше сприяють ад'єктивації граматичні фактори. Так, дієприкметники на – ний (- ений ), - тий характеризується значним послабленням часових ознак. Вони не мають виразної часової опозиції і морфологічної різниці в суфіксах, як це є, а тільки видове протиставлення, що морфологічно розрізняються основами за допомогою суфіксів та префіксів. Вид у пасивних дієприкметниках виступає гальмівним фактором ад'єктивації тільки в певних умовах: недоконаний при наявності суфіксів - ува -, - юва -, овва -, - ва -, що надають характеру протяжності дії, доконаний при наявності або повторюваності префіксів, які вносять семантичні відтінки, конкретизують ознаку, надану дією, або підкреслюють її завершеність [25, с. 136].

Сильним фактором ознаки пасивної цієї групи дієприкметників виступають синтаксичні особливості-наявність залежних пояснювальних слів при дієприкметник, зокрема іменників та займенників в орудному відмінку, прислівників способу дії, прийменникових конструкції.

Пасивні дієприкметники недоконаного виду, вжиті одинично в препозиції, здебільшого ад'єктивуються, коли їх морфемна структура не ускладнена видовими суфіксами. Особливістю цієї групи є те, що ознака, яку виражає ад'єктивований дієприкметник, звичайно пряма: в'ялена риба, тіпане волокно, наймане військо, сушений липовий цвіт.

Пасивні дієприкметники недоконаного виду, ускладнені видовими суфіксами – ува (-юва-), - ова -ва -, звичайно не ад'єктивуються незалежно від того, функціонують вони одинично чи з залежними словами. (Наприклад, «Стіна покрита різнобарвними шматами паперу, наклеюваним і день у день» (І. Франко)).

Суфікси – ова -,- ва -, -а - в дієприкметниках недоконаного виду часто не перешкоджають ад'єктивації, а навпаки, ніби стають показниками якісної ознаки: пастерезоване молоко, культивовані рослини, фасований цукор. Це спостерігається не тільки в термінологічних сполуках, а й у загальному давньому вжитку, переважно з суфіксами –ва-, -а-. (Наприклад, «Ягідко моя! Наливаная!» (Панас Мирний). Або: (Пішли, бачу, наші до церкви у святкових кептярях, розшиваних) [25, с. 138].

Пасивні дієприкметники доконаного виду на –ний (-ений), -тий в українській мові щодо ад'єктивації виявляють себе по-різному.

Ці дієприкметники ад'єктивуються легко, маючи слабко виражені категорії часу і стану. До того ж додаються семантичні особливості-переносно-образні та лексикалізовані значення, які часто розвиваються в цих дієприкметниках, створюючи грунт для ад'єктивації.

Той самий дієприкметник, що має ад'єктивоване значення, функціонує одинично як власне і дієприкметник і як дієприкметник з залежними словами.

Наявність у мові абстрактних іменників на –ість та прислівників, співвідносних з дієприкметниками провокує виділення ад'єктивованих значень.

Не заперечуючи про переважне творення іменників і прислівників від оякіснених, ад’єктивованих значень дієприкметників, доводиться припускати можливість деривативного зв’язку іменників і прислівників з деякими власне дієприкметниками. (Наприклад «Коні викликали хіба що жаль своєю виснаженістю і забрьоханістю» (Загребельний).

Однією з причин ад’єктивації дієприкметників вважаються їх сполучення з часткою не, що стає префіксом.

У науковій та навчальній літературі, лексикографічних працях немає чіткості щодо кваліфікації утворень «префікс не + дієприкметник. Здебільшого вони ад’єктивуються і тільки зрідка, при певних умовах, наявності спільнокореневих прикметників з подвоєним –н- й іншим наголосом, позначаються як дієприкметники .

Проте у плані власне дієприкметникових ознак приєднання префікса не - в багатьох випадках не знімає процесуальності чи результативності, а вказує на те, що в якомусь аспекті заперечується значення дієслівної основи. (Наприклад: «Невиплакані сльози серце їй гнітили» (Леся Українка)).

Дієприкметники з префіксом не -, крім негативної, можуть виражати негативно-позитивну ознаку, маючи на заперечення зникнення, згасання, зниження. (Наприклад: «Тільки в очах цей пильний незникаючий холодок» (Гончар)).

Щодо ад’єктивації, оякіснення дієприкметників у сфері термінології в мовознавстві висловлюються думки протилежного характеру: ад’єктивація дієприкметників і визначається, заперечується. Поширену останнім часом думку, згідно з якою дієприкметники в складі термінологічних сполук ад’єктивуються, намагаються спростувати деякі дослідники, наприклад Л. П. Калакуцька [24, с. 22], яка висловлює сумнів стосовно того, що введення дієприкметника в склад термінологічної сполуки повинно означати його ад’єктивацію або ад’єктивність його значення.

Активні дієприкметники на – чий в термінологічних сполуках виражають процесуальний характер і ад’єктивуючись, починають означати:

1) здатність чого-небудь (рідше кого-небудь) до певної дії, процесу, що може спрямовуватись на інший предмет, наприклад: підсумовуючий лічильник, фокусуючий важіль, гризючі комахи;

2) характерну особливість предметами, яка виявляється ним самим, наприклад: редукуючий цукор, сплячі хвилі, спляче око [25, с. 146].

Активні дієприкметники на – лий виражають ознаку, набуту самим предметом без діяння на нього іншого предмета, наприклад: скам’яніла кістка, скипіле молоко, позеленіла картопля.

Найзагальнішими критеріями виявлення ад'єктивованих значень в одиничних дієприкметниках є:

1) неможливість трансформації в конструкцію з особовим дієсловом, співвідносним з дієприкметником;

2) неможливість сполучення із залежними словами навіть потенційно (з іменниками в орудному відмінку, що означають суб'єкт, знаряддя, матеріал дії, та придієслівними прислівниками [25, с. 154].

Першим критерій, який ґрунтується на своєрідній особливості власне дієприкметники трансформуватися в конструкцію з особовим дієсловом і неможливості такої трансформації ад’єктивованого дієприкметника, виявляється в двох:

а) ад’єктивовані дієприкметники мають прямі порівняно зі співвідносним дієсловом лексичні значення, що виражають оякіснену ознаку, і можуть тлумачитися описово або через спільнокореневе дієслово іншого виду (доконаного). Наприклад (гаптована хусточка, різьблені візерунки, гартований меч).

б) ад’єктивовані дієприкметники мають переносні й нові порівняно зі співвідносним дієсловом лексичні значення і можуть тлумачитися звичайно описово. Наприклад (видовжений, сидяча робота, краса мальована).

Другий критерій-неможливість сполучення із залежними словами-має на увазі не тільки те, що в даному контексті відсутні залежні від дієприкметника слова, але й те, що навіть потенційно вони не здатні пов’язуватися зі словами з таким значенням. (Наприклад: «Крізь літаюче пір'я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків» (Нечуй-Левицький) [25, с. 155].

Врахування відсутності чи наявності залежних слів про дієприкметнику широко застосовується на практиці при встановленні ад’єктивованих значень, але не зовсім точно-відсутність залежних слів у даному контексті оцінюють як ад'єктивацію дієприкметника. Такий підхід істотно змінює наслідки, оскільки має половинчастий характер. Адже відсутність залежних слів може бути не органічною особливістю дієприкметника, а випадковістю. Тому критерієм ад'єктивованих значень має бути неможливість сполучення із залежними словами вданому контексті, а не їх відсутність. Це положення підтримується першим критерієм. Якщо застосувати його до попереднього прикладу, то дієприкметник відбита легко трансформується в конструкцію з особовим дієсловом:атака, яку відбили.

Всі інші особливості, як наявність часових, видових, станових ознак, здатність до керування, ступенювання, слід використовувати як додаткові допоміжні засоби виявлення ад’єктивованих значень. Виняток становлять ад’єктивовані на основі прямих значення дієприкметників з пояснюваними словами, що означають матеріал або спосіб дії (вишивана шовком хустина, кований з щирого золота келих, кладена взруб хата).

У цих дієприкметниках порушено вид-замість недоконаного мав би бути доконаний:хустина вишита,келих викуваний).

Отже, ніби з’являється ад’єктивоване значення. Звичайно, можна вважати, що тут ад’єктивація настільки сильна, що навіть характерне дієприкметникове оточення не змогло зупинити оякіснення ознаки. Але пояснювальні слова підтримують процесуальність ознаки, на передній план виноситься інформація, що саме таким способом робився даний предмет або саме з такого матеріалу.

Певну складність для кваліфікації становлять дієприкметники, які без залежних слів виступають ад’єктивованими (вигнутий ніс, розгойдана хода, розчленований рельєф).

Отже, на сучасному етапі розвитку української літературної мови ад'єктивація дієприкметників виявляється досить активно, охоплюючи всі часово-станові групи, особливо пасивні минулого часу, і виражаються появою ад'єктивованих значень дієприкметника.