Функційна граматика

Дослідження граматичної будови природних мов, засновані на функційному принципі, отримали назву функціональної граматики. Опис граматики будується виходячи зі змісту і призначення мовних одиниць (Ф. Брюно, О. Есперсен та ін.) Теоретичну основу функційної граматики заклав і розвинув С. Дік, який говорить про різні види адекватності граматики - психологічної, типологічної і прагматичної.

• Оригінальну теорію функційної граматики розвиває А. В. Бондарко. Центральним поняттям цієї теорії є функційно-семантичне поле. Це система мовних одиниць, категорій та інших явищ, об'єднаних на основі спільності функцій, зумовлених певною семантичною категорією.

• Сучасна лінгвістика розглядає текст як результат взаємодії безлічі різнорідних факторів лінгвопрагматичного, стилістичного, психологічного, етнокультурного та соціокультурного характеру, тому оптимальна смислова інтерпретація тексту / дискурсу може бути здійснена тільки за умови виявлення всіх цих чинників.

• Переважати мають системно-мовні фактори, що розглядаються в особливому аспекті - з урахуванням їх функцій (в напрямку від функції до засобів). Описана в такому аспекті мовна система і є функційною граматикою і, як різновид граматики, може бути визначена як частина функційної лінгвістики.

Система мови може бути описана

як система форм, співвіднесених з системою значень (функцій), або