logo
1

Односкладні речення іменного типу

Односкладні речення іменного типу:

Називні речення часто використовуються в художньому стилі.

Основна сфера вживання – це розмовний стиль, при цьому важливу роль відіграють міміка, жести, інтонація.

*83.Односкладні речення дієслівного типу: особові односкладні речення (означено- особові, неозначено- особові, узагальнено-особові). Безособові та інфінітивні речення

Односкладні речення дієслівного типу

особові – характерні тим, що дієслова присудки у них своїми особовими закінченнями вказують на особу-виконавця:

Широко вживаються у діалогах (розмовно-побутовий стиль) і в поетичній мові, надаючи висловленню більшої динамічності.

Суб’єкт дії формою дієслова-присудка не підказується, тобто суб’єкт невизначений (дія стосується багатьох осіб, перелік яких неможливий або зайвий; тому, хто говорить особи невідомі; особи не називаються свідомо, хоча вони мовцеві відомі).

Вживаються найчастіше у розмовному стилі, художньому, значно рідше у науковому та офіційно-діловому.

*84.Неповні речення, їх різновиди: контекстуальні, ситуативні, еліптичні.

Неповними називають такі речення, в яких відсутній якийсь член речення (або кілька членів речення), необхідних для розуміння змісту.

Односкладні речення можуть бути неповними за таких умов:

Неповні речення надають мовленню невимушеності, динамічності, природного звучання.

Види неповних речень:

Можуть пропускатися:

Від неповних слід відрізняти т.зв. обірвані речення. Причиною незавершеності думки може бути схвильованість, надмірна емоційність, небажання говорити. В таких реченнях інколи відновити пропущені члени речення майже неможливо.

Деякі мовознавці в межах неповних контекстуальних речень виділяють т.зв. парцельовані (приєднувальні) конструкції. Це відокремлені в окремі речення другорядні члени речення. Парцеляти допомагають робити мовлення більш експресивним і акцентувати увагу саме на цих членах речення. (За хатою сад. Густий і рясний на яблука.)

*85.Просте ускладнене речення. Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Пунктуація.

Прості ускладнені речення займають проміжне місце між простими і складними реченнями насамперед завдяки тому, що у частині з них існує так званий напівпредикативний зв'язок.

Просте речення ускладнюється:

За семантичними та граматичними ознаками всі види ускладнень можна поділити на дві групи:

  1. звертання, вставні і втавлені конструкції, які вважаються такими, що не пов’язані з реченням;

  2. відокремлені другорядні члени речення, уточнюючі члени речення, однорідні члени речення і вважаються такими, що пов’язані з основним реченням, до них можна поставити питання і саме ці речення мають напівпредикативний зв'язок та легко трансформуються у складні речення.

Однорідність – це синтаксична категорія, основною ознакою якої є однакова синтаксична функція (відповідає на одне і те ж питання) і залежність від одного і того ж слова у реченні. Ряди слів об’єднуються при цьому сурядним зв’язком, яки йвиникає лише на рівні речення.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення.

Однорідні члени речення найчастіше виражаються однією частиною мови, хоча вони можуть бувають морфологічно різними.

Сурядний зв'язок передається за допомогою інтонації та з допомогою сурядних сполучників від яких і залежать семантичні відношення між однорідними членами речення.

Не є однорідними:

  1. повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення тривалості дії або кількості предметів чи їх ознак;

  2. стійкі словосполучення (ні риба ні мясо);

  3. лексично неповні слова (давай, візьми).

Семантичні відношення між однорідними членами речення залежать від розряду сполучників сурядності:

Означення можуть стосуватися одного і того самого слова в реченні, відповідати на одне і те саме питання, але при цьому бути неоднорідними.

Однорідними є:

Неоднорідними, як правило є означення виражені різними частинами мови або прикметниками різних розрядів.

Однорідні члени речення використовуються для того, щоб надати розповіді чи описовості плавності чи динамічності. Речення з однорідними членами речення будуються за певними правилами, порушення яких або викликає комічний ефект, або роблять речення незрозумілим чи стилістично неправильним.