logo
АСПІ

1.2. Предметна рубрика, її функції та види

Предметна рубрика — це уніфікований мовний вираз, що подає предмет документа та який використовують для конт­рольованого доступу до його змісту. Вона містить коротке формулювання предмета (факту, події, аспекту тощо), який розглянуто у документі. Предметна рубрика є елементом інформаційно-пошукової мови й являє собою формулювання теми природною мовою.

Предметна рубрика виконує ряд функцій, серед яких: інформаційна, евристична, комплексоутворююча, терміноло­гічна.

Інформаційна функція полягає у тому, що предметна руб­рика у скороченій формі подає зміст документа, його інфор­маційну складову. Для успішного виконання цієї функції треба у її формулюванні повно й точно відображати основний зміст документа, його головну тему й аспекти розгляду. Еврис­тичну функцію забезпечують швидким пошуком потрібного документа, що відповідає інформаційній потребі. Комплексо- утворююча функція уможливлює створення комплексу, в яко­му зібрані документи про певний предмет, який розглядають з різних точок зору. Термінологічна функція проявляється у тому, що при формулюванні предметних рубрик використо­вують сучасну термінологію, що допомагає споживачеві ово­лодівати нею. Сукупність цих функцій забезпечує високі по­шукові можливості предметної рубрики.

За структурою предметні рубрики поділяють на прості та складні.

Проста предметна рубрика — це рубрика, що складена з однієї лексичної одиниці. Її застосовують для предметизації документів, у яких предмет розглянуто в цілому та всебічно. Та­ка рубрика завжди складається лише із заголовка, наприклад:

Кобальт

Органічні барвники

Перша світова війна

Більш детально розкриває зміст документа складна пред­метна рубрика. Вона містить кілька лексичних одиниць й відображає не лише предмет, а й аспект його розгляду у доку­менті. Складна рубрика включає заголовок та підзаголовок, наприклад:

Вантажні автомобілі — Ремонт Імперіалізм — Економічна теорія Особистість потерпілого — Вивчення

Складні предметні рубрики, у свою чергу, поділяються на описові, багаточленні та комбіновані.

Описова предметна рубрика — це складна рубрика, у якій комбінація лексичних одиниць, що представлені як єдине сло­восполучення, найчастіше відокремлені одна від одної за допо­могою прийменників та сполучників, наприклад:

Машин та механізмів теорія Війна та мир, проблеми Податок на майно фізичних осіб

Багаточленна предметна рубрика — це рубрика, що скла­дається з кількох лексичних одиниць, заголовка та підзаголов­ка, які відокремлені розділовим знаком, наприклад:

Нерівності (математика) — Вирішення — Інтервалів метод Туберкульоз — Лікування — У дітей

Комбінована предметна рубрика — це багаточленна рубри­ка, один з елементів якої побудований як описова рубрика, наприклад:

Покарання в карному праві — Призначення — Україна Мюони негативні — Захват атомними ядрами криптону

За обсягом змісту предметні рубрики можуть бути адекват­ними або узагальнюючими.

Адекватна предметна рубрика — це рубрика, формулю­вання якої виражає обсяг поняття, що найбільш точно відпові­дає обсягу поняття про предмет документа, наприклад:

Пневмонія — Антибактеріальна терапія — Методичний посібник Пенсійний фонд України — Нормативні документи

Узагальнююча предметна рубрика — це рубрика, форму­лювання якої виражає обсяг поняття більш широкий, ніж об­сяг поняття про предмет у документі. Наприклад, документ про хронічний бронхіт, його діагностику та лікування може бу­ти предметизований під узагальнюючою рубрикою — «Брон­хіт», а книга, що містить матеріали про життя й творчість Лео- нардо да Вінчі та Рафаеля, може мати узагальнюючу рубрику: «Живопис — Історія». Однак варто пам'ятати про те, що засто­сування узагальнюючих предметних рубрик може призвести до втрати інформації.

Кожну предметну рубрику потрібно правильно формулю­вати, спираючись при цьому на існуючі типові категорії предметів та типових аспектів їх розгляду. Предметна руб­рика має включати мало слів, бути короткою, але одночасно й повною за змістом. Цьому сприяють підзаголовки склад­них рубрик.

Підзаголовки складної предметної рубрики здійснюють дві важливі функції. По-перше, за їх допомогою розкриваються розрізи, аспекти вивчення предметів, спрямованість докумен­та, його форма, призначення, тобто підзаголовки обмежують обсяг поняття про предмет, що міститься у заголовку рубрики. По-друге, підзаголовки здійснюють комплексування доку­ментів про предмет у середині окремої рубрики.

У складних предметних рубриках застосовують такі види підзаголовків: тематичні, географічні, хронологічні, підзаго­ловки призначення та форми.

За допомогою тематичних (змістовних) підзаголовків у рубриці розкривають сторони, частини деталі предмета ви­вчення, склад, стан предмета тощо. У тому випадку, коли пред­мет документа розглядають одночасно у кількох тематичних аспектах, можна застосовувати узагальнюючі підзаголовки. Наприклад:

Гелікоптери — Шини — Випробування

Тематичні підзаголовки поділяють на три групи: загальні, ти­пові та спеціальні. Загальні застосовують для предметизації та­ких документів, тематика яких стосується понять, загальних для багатьох галузей науки та практичної діяльності. Наприклад:

Історія

Якість

Організація

Походження

Структура

Типові тематичні підзаголовки відображають тематичні ас­пекти, що є загальними для групи однорідних чи споріднених предметів. Наприклад:

Для медицини:

Специфічні тематичні підзаголовки застосовують для роз­криття специфічних ознак документа, наприклад:

Око — Внутрішньоочний тиск

Космічні кораблі — Посадка на Місяць

Географічні підзаголовки у складній предметній рубриці відображають розгляд предмета за певною територіальною оз­накою. Залежно від ролі географічної ознаки у вивченні пред­мета визначають місце географічного підзаголовка у пред­метній рубриці. Наприклад:

Рудні родовища — Прикарпаття — Розвідка

Птахи — Екологія — Крим

Хронологічні підзаголовки застосовують для предметизації тих документів, предмет яких розглядають у межах певного періоду часу чи він пов'язаний з певним роком, століттям, епо­хою. Хронологічні підзаголовки не мають постійного місця: вони можуть бути розташовані безпосередньо за заголовком або за одним із підзаголовків. Хронологічні підзаголовки від­окремлюють комою. Наприклад:

Африка — Історія, 7-15 ст. — Джерела

Українська культура, 20 ст.

У рубриках-персоналіях хронологічні підзаголовки засто­совують для позначення дат життя особи, наприклад:

Шевченко, Тарас Григорович, 1814-1861

Шаляпін, Федір Іванович, 1873-1938

Формальні підзаголовки застосовують для предметизації таких документів, у яких необхідним є зазначення їх форми, цільового та читацького призначення. Наприклад:

Клімат — Південна Америка — Довідники

Для техніки:

Біохімія — Підручники для медичних університетів