1.1. Призначення анотації та її функції

Анотація — це коротка характеристика документа, його частини чи сукупності документів із точки зору їх змісту, призначення, форми чи інших особливостей.

Згідно із ГОСТом 7.9-95 «Реферат і анотація. Загальні ви­моги» [65], анотація містить характеристику основної теми, проблеми, об'єкта, мети роботи та її результати. В анотації за­значають, що нового несе у собі даний документ порівняно з іншими, близькими за тематикою та цільовим призначенням.

Анотації властиві такі функції: пошукова, комунікативна й функція оцінки.

Практична реалізація пошукової функції пов'язана з уста­новленням місцезнаходження документа, про існування якого споживачеві відомо з мінімуму точних формальних чи доку- ментографічних ознак. Комунікативна функція, на відміну від пошукової функції, може бути реалізована шляхом доведення до споживача відомостей про існування та зміст невідомих йо­му документів. Оскільки мова йде про зміст, то тут переважа­ють семантичні характеристики документа, а форма виступає як вихідна умова. Функція оцінки передбачає рекомендацію — позитивну чи негативну — даного документа певному спожи­вачеві. Рекомендація може базуватись як на характеристиці самого документа (хороший він чи поганий), так і на типоло­гічних характеристиках споживачів документної інформації.

Анотування використовують як засіб бібліографічної ха­рактеристики документа у бібліографічних посібниках, у ката­логізації документів, у видавничій справі (макет картки з ано­тацією вміщують у книгах та періодичних виданнях). З метою інформації та реклами анотування застосовують у книжковій торгівлі, а також як засіб вилучення та фіксування інформації при читанні. Широко застосовують його при анотуванні різних документів, наприклад, дипломатичних.