Заява. Види заяв.
Заява - це письмове прохання, оформлене за певним взірцем, яке подають на ім'я офіційної особи або до установи чи організації з метою реалізації прав або захисту інтересів.Заяву пишуть власноручно в одному примірнику.
1) за місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні.
2) за походженням - особисті й службові,
3) за складністю - прості й складні (умотивовані).
Склад і оформлення реквізитів заяви:
1. Адресат. Відомості про адресата подають праворуч на відстані 92 мм, вказуючи назву організації або посадовця, кому адресовано заяву, в давальному відмінку.
2. Адресант. Відомості про заявника розміщують під реквізитом адресат, у зовнішній заяві - прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку, домашня адреса; у внутрішній заяві - посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку без прийменника від).
Андрійчука Миколи Сергійовича, що проживає за адресою: вул. Постишева, 17 кв. 39, м. Київ; тел. 486-77-67,доцента кафедри української мови Лободи Тетяни Михайлівни
3. Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять.
4. Текст розпочинають з абзацу, дотримуючись у викладі такої структури: прохання (прошу надати, прошу зарахувати, прошу перевести, прошу звільнити тощо) і обґрунтування прохання (у зв'язку з, оскільки, за, для, через тощо).
5. Додаток подають у складній заяві, оформлюють кількома способами: а) після тексту заяви з великої літери пишуть До заяви додаю і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка; б) після тексту пишуть До заяви додаються такі документи або Додаток і вказують назви документів у формі називного відмінка.
До заяви додаю:
1. Копію диплома про вищу освіту.
2. Трудову книжку. Додаток:
1. Копія диплома про вищу освіту.
2. Трудова книжка.
6. Дату оформлюють цифровим або словесно-цифровим способом ліворуч без абзацного відступу.
7. Підпис заявника без розшифрування - праворуч.
Термінологія — 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:
1) логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки — а вони є в кожній науці, — то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);
2) мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів — синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).
Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:
1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.
4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:
1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.
3. Вузькоспеціальні терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.
- 1. Поняття національної та літературної мови
- 2.Спілкування і комунікація.
- Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці
- Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми
- Заява. Види заяв.
- Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет
- Основні закони спілкування
- Класифікація офіційних документів
- Характеристика
- Автобіографія
- Особовий листок з обліку кадрів
- Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади
- Стандартні етикетні ситуації.
- Невербальні компоненти спілкування
- 1. Кінетичні засоби(найважливіші у спілкуванні)
- Дискусія
- Формуля́р
- План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- Невербальні засоби спілкування.
- Гендерні аспекти спілкування.
- Збори, нарада як форми прийняття колективного рішення
- Термінологія обраного фаху
- Кодифікація і стандартизація термінів
- Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- Види публічного мовлення
- Функції та види співбесід. Співбесіда з роботодавцем
- Стаття як самостійний науковий твір