logo search
АСПІ

1.1. Заголовок бібліографічного запису документів.

Загальні положення

Правила формулювання заголовків регламентовані між­державним стандартом ГОСТ 7.80-2000 «Бібліографічний за­пис. Загловок. Загальні вимоги і правила складання» [35]. Як було зазначено у модулі 1 (підрозділ 4.2.1.), заголовок бібліо­графічного запису визначають як елемент бібліографічного за­пису, який містить ім'я особи (заголовок індивідуального авто­ра) або назву організації (заголовок колективного автора), чи позначення виду документа (заголовок форми), або уніфікова­ний заголовок, а також інші відомості, що розташовані перед бібліографічним описом та які використовують для упорядку­вання бібліографічних записів. Джерелом відомостей щодо за­головка є документ, на який складають бібліографічний запис. Для уточнення наявних чи отримання додаткових відомостей використовують довідкові видання, бібліографічні посібники та інші джерела інформації поза документом.

Заголовок складають з однотипно сформульованої основної частини, яку за потреби доповнюють уточнюючими відомостя­ми — ідентифікаційними ознаками. Такими ознаками можуть бути дати, спеціальність, титул, сан, номер, назва місцевості тощо. Ідентифікуючі ознаки наводять у круглих дужках, а но­мери і дати зазначають арабськими цифрами.

Основна частина заголовка може містити: ім'я особи, назву організації, уніфіковану назву, позначення документа, гео­графічну назву тощо.

Заголовок може бути складений як мовою бібліографічного запису, так і у транскрипції або транслітерації. При складанні заголовка застосовують норми сучасної орфографії. Відомості наводять у називному відмінку, а наприкінці заголовка став­лять крапку.

У заголовку можуть бути подані також й інші відомості, наприклад, предметні рубрики, класифікаційні індекси, прізвище автора і назва твору — залежно від конкретних цілей певного документно-інформаційного масиву.

За характером відомостей про документ чи його складову частину розрізняють такі основні види заголовків бібліо­графічного запису: