Тема 5. Бібліографічний опис складової частини документа

Часто виникає потреба у виконанні бібліографічного опису не документа у цілому, а його складової частини, якою можуть виступати, наприклад, стаття, розділ, параграф, які мають са­мостійну назву і вміщені у книгах, періодичних виданнях, ви­даннях, що продовжуються тощо. У цьому разі виконують аналітичний бібліографічний опис.

Об'єктом складання такого бібліографічного опису можуть виступати такі складові частини документа:

• самостійний твір (стаття та ін. матеріали);

• частина твору (глава, розділ, параграф тощо);

• частина твору, що не має самостійної назви, однак є виок­ремленою з метою бібліографічної ідентифікації.

Документ, що містить складову частину, є ідентифікатором публікації та носить назву ідентифікуючого документа.

Аналітичний бібліографічний опис є основним елементом аналітичного бібліографічного запису і включає:

• відомості, що ідентифікують складову частину;

• поєднувальний елмент;

• відомості про ідентифікуючий документ;

• відомості про місце розташування складової частини у до­кументі;

• примітки.

Джерелами інформації про складову частину документа є пер­ша, остання та інші сторінки складової частини, якщо вони містять відомості про назву складової частини, її авторів, інших осіб та організацій, що брали участь у створенні, публікації, виго­товленні складової частини документа; колонтитул, що стосуєть­ся складової частини, зміст ідентифікуючого документа тощо.

Аналітичний бібліографічний опис наводять мовою вихід­них чи аналогічних щодо них відомостей ідентифікуючого до­кумента чи офіційною мовою країни, у якій опублікований до­кумент. Відомості про складову частину текстового документа можуть бути наведені мовою тексту складової частини. У цьо­му разі мови бібліографічного опису складової частини та іден­тифікуючого документа можуть не збігатися.

Аналітичний бібліографічний опис складається із зон та елементів, які подані у певній послідовності. Можна сказати, що структура аналітичного бібліографічного опису включає дві частини: відомості про власне складову частину документа, а також відомості про документ, у якому ця складова частина вміщена. Ці групи відомостей відокремлюються одна від одної знаком «дві навскісні риски» ( // ) з пробілом до і після знака.

Наведемо схему аналітичного бібліографічного опису. У схемі всі елементи, крім приміток, є обов'язкові.

Схема аналітичного бібліографічного опису

Відомості про складову частину документа // Відомості про до­кумент, у якому ця частина вміщена. — Відомості про місцезна­ходження складової частини у документі. — Примітки.

В аналітичному бібліографічному описі допускається замі­на крапки і тире між зонами опису крапкою.

Відомості про складову частину можуть включати заголо­вок, основну назву, позначення матеріалу, паралельну назву, відомості про відповідальність, відомості, що стосуються на­зви. Скорочення слів і словосполучень в основній назві не за­стосовують. Наприклад:

Пугач, О. Примари неба [Текст] : міркування щодо проблеми невпізнаних літаючих об'єктів / О. Пугач //

Терехов, А. П. Привлечение денежних ресурсов под вексель — альтернатива привлечению на ринке межбанковских кредитов / А. П. Терехов, А. А. Поклонский //

Межрегіональна екологічна експедиція школярів / В. Н. Го- ловнер та ін. //

Конфликти: политико-правовие аспекти [Текст] = Conflicts: political and law aspects

Пока не поздно [Ноти] / А. Н. Пахмутова; обраб. для смеш. хора без сопровожд. Я. И. Дубравина; сл. Н. Добронравова

Бібліографічний опис документа, у якому вміщено складо­ву частину, залежить від його виду і повинен бути виконаним відповідно до опису цих документів.

Якщо основна назва є тематична, слова і словосполучення у ній не скорочують. Скорочують основну назву ідентифікую­чого документа у тому разі:

• якщо це назва багатотомного чи продовжуваного доку­мента:

Повне зібр. творів

Полн. собр. соч.

Изв. Рос. акад. наук

• якщо це назва періодичного документа (журнала чи газети)

Літ. Україна

Библиогр. зап.

В описі ідентифікуючого документа обов'язковим є наве­дення перших відомостей про відповідальність. Подальші відо­мості наводять лише тоді, коли вони є необхідними для іден­тифікації документа. В аналітичному бібліографічному описі, як правило, опускають відомості про видавця, розповсюджува­ча виготовлювача, наприклад:

Бушанський, В. В. Політика та мистецтво [Текст] / В. В. Бу- шанський // Віче. — 2007. — № 18. — С. 2-5.

Відомості про видання є обов'язковими для включення до опису ідентифікуючого документа, а паралельні відомості про видання, відомості про відповідальність, що стосуються даного видання, і додаткові відомості про видання можуть не зазнача­тися, наприклад:

Глазьірин, Б. ^. Автоматизация вьіполнения отдельньїх опе- раций в Word 2000 [Текст] / Б. ^. Глазьірин // Office 2000 : 5 кн. в 1 : самоучитель / ^. М. Берлинер, И. В. Глазьірин, Б. ^. Глазьі- рин. — 2-е изд., перераб. — М., 2002. — С. 281-298.

Якщо складова частина документа вміщена у зібранні творів або у вибраних творах, тоді до відомостей про документ, у якому розміщена складова частина, включають такі елемен­ти: основну назву, відомості, що відносяться до назви, місце, дату видання, том (випуск, частина), сторінки, на яких розмі­щена складова частина. Наприклад:

Колесник, П. Спрямований у майбутнє [Текст] / П. Колесник // Коцюбинський М. Твори: у 4 т. — К., 1984. — Т. 1. — С. 5-15.

Ім'я автора у відомостях про видання не повторюють, крім випадків, коли без них неможливо зрозуміти текст опису. Але наведення імені автора зібрання творів необхідне у тому разі, якщо:

• складова частина написана автором спільно з іншими осо­бами;

• складова частина зібрання творів належить іншій особі: передмова, коментарі тощо;

• здійснюється опис складової частини із зібрання творів на іноземній мові.

Якщо документ, у якому вміщена складова частина, є періодичним (журнал чи газета), місце його публікації не за­значають, за винятком випадків, коли це необхідно для іден­тифікації документа. Наприклад:

// Людина і світ. — 2003. — № 1. — С. 19-26.

// Квантовая ^лектроника. — Киев, 1987. — Вип. 32. — С. 3-13.

// Квантовая ^лектроника. — М., 1987. — Т. 14, № 7. — С. 512-516.

Місце розташування складової частини, як правило, позна­чається наскрізною пагінацією у формі «від і до». Пагінації пе­редує скорочене позначення слова сторінка («С.»). Між пер­шою й останньою сторінками ставлять знак тире. Якщо складова частина опублікована на ненумерованих сторінках, їх номери позначають у квадратних дужках. Наприклад:

С. 23-55.

С. [3-8].

В описі складової частини, надрукованої у збірнику без уза­гальнюючої назви, у відомостях про видання наводять дані про видання; у зоні вихідних даних — місце й дату видання; у зоні кількісної характеристики — сторінки, на яких розміщена складова частина.

Якщо складова частина надрукована у декількох номерах серіального видання, у відомостях про видання наводять дані про всі номери, відокремлюючи їх крапкою з комою, наприклад:

1998. — № 11. — С. 34-45; № 12. — С. 45-58; 1999. — № 1. — С. 32-46.

Загребельний, П. Тисячолітній Миколай [Текст] : Роман / П. Загребельний // Київ. — 1991. — № 8. — С. 29-91; № 9. — С. 6-78; № 10. — С. 6-67.

У разі, якщо складова частина надрукована у кількох номе­рах газети, в описі назву місяця (місяців) наводять після зазна­чення числа, наприклад:

Голос України. — 2003. — 30 травня, 2, 3 червня.

Якщо виконують опис групи складових частин: статей або інших матеріалів, надрукованих під узагальнюючою назвою (замітки, відгуки, повідомлення, доповіді тощо), то її розгля­дають як основну, назва, а після неї, за потреби, наводять відомості, що відносяться до назви і характеризують дану гру­пу матеріалів, а за їх відсутності формують і наводять в описі у квадратних дужках. Імена авторів і назви окремих ма­теріалів наводять у примітках. Примітки, як правило, почина­ють зі слів: «Зміст», «Содерж.», (якщо повністю розкриваєть­ся зміст). Між відомостями про окремі матеріали ставлять крапку з комою. Наприклад:

Питання вітчизняної історії у зарубіжних дослідженнях [Текст] // Укр. істор. журн. — 1992. — № 5. — С. 109-125. — Зміст: Гриневич В. А. Нова зарубіжна праця з історії національного пи­тання в Україні. — С. 109-111; Луцюк Л., Кордан Б. Англо-аме- риканські держави і українське національне питання. — С. 111-119.

Якщо офіційні матеріали опубліковані під тематичною або типовою назвою, в описі вона наводиться як основна назва, а у разі потреби першим елементом застосовують заголовок, що містить назву установи чи організації (наприклад: Україна. Верховна Рада; Україна. Кабінет Міністрів).

При складанні бібліографічного опису редакційної статті після основної назви як відомості, що стосуються назви, треба наводити слова: «Редакційна стаття».

Опис промов, доповідей, виступів на з'їздах, конференціях, нарадах складають за загальними правилами бібліографічного опису під ім'ям індивідуального автора (доповідача), але якщо вони опубліковані у викладі або зі скороченням тексту, то про це зазначають у відомостях, що стосуються назви.

При складанні бібліографічного запису на рецензії, рефера­ти відомості про них можуть бути подані як самостійний опис під ім'ям індивідуального автора або під назвою. Ці відомості можна приєднувати до опису рецензованого видання або його частини. В описі рецензії (реферату) відомості про рецензова­ний твір або його частини наводять у примітці після слів: «Рец. на кн.», «Рец. на ст.», «Реф. на кн.», «Реф. на ст.». Наприклад:

Мойсеєнко, А. Наодинці зі словом [Текст] / А. Мойсеєнко // Дзвін. — 1991. — № 12. — С. 143-146. — Рец. на кн.: Мірошни­ченко М. К. Око: Поезія. — К. : Рад. письменник, 1989. — 138 с.

При складанні бібліографічного запису на розділ, главу, па­раграф тощо складової частини, які мають самостійну назву, першим елементом можуть бути відомості про автора (якщо складова частина є частиною авторського твору), а номер глави, розділу, параграфа наводять перед сторінками і відокремлюють крапкою й тире. Наприклад:

Роменець, В. А. Ситуація значень : міфологічна і народна пси­хологія [Текст] / В. А. Роменець // Історія психології стародавнього світу і середніх віків. — К., 1983. — Розд. 1. — С. 93-157.

В описі розділу, глави, параграфа з окремого тому багато­томного або серіального видання як основну назву наводять назву твору (глави, розділу, параграфа), потім позначення, по­рядковий номер і назву. Відомості про видання, в якому є скла­дова частина, розміщують за правилами наведення відомостей про складову частину багатотомного видання. Наприклад:

Губарь, А. М. Форматизованньїй метод организации справоч- ньіх массивов [Текст] / А. М. Губарь // Организация и управление научньїми исследованиями в технических вузах. — М., 1989. — Вьіп. 3. — С. 52-59. — (Тр. МВТУ; № 299).

Биологические знания в Киевской Руси [Текст] / В. Кузаков [идр.] // Развитие биологии на Украине. — К., 1984. — Т. 1, гл. 2. — С. 30-40.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що являє собою бібліографічний опис складової частини документа?

2. Як виконують аналітичний бібліографічний опис, якщо складова частина надрукована у декількох номерах серіального видання?

3. Як в аналітичному бібліографічному описі позначають сторінки, на яких уміщена складова частина документа?

4. Як виконують бібліографічний опис рецензій?