1.3. Методика анотування документів

Загальні вимоги до методики анотування документів ви­кладені у міждержавному стандарті ГОСТ 7.9-95 «Реферат і анотація. Загальні вимоги» [65]. Анотація, по суті, являє собою характеристику тематичного змісту документа, його соціально-функціонального або читацького призначення, фор­ми та інших особливостей.

Основні вимоги до анотацій:

• анотацію починають з абзацу, після бібліографічного опису;

• вона повинна бути лаконічною, але у той же час достатньо конкретною, з посиланням, за потреби, на факти, імена, дати тощо;

• в анотуванні варто дотримуватись єдності часу, однако­вості дієслівних форм; стилю викладу;

• наукова термінологія, застосовувана в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань;

• якщо в анотації застосовують маловідомі чи застарілі терміни, або терміни, які використовує лише даний автор, це варто пояснити у тексті;

• допустимим є скорочення окремих слів, термінів, що по­стійно зустрічаються у тексті, назв установ тощо;

• середній рекомендований обсяг анотації — 500 друкова­них знаків.

Крім цього, в анотації на твори художньої літератури зазна­чають відомості про літературний жанр, період, до якого відно­ситься творчість автора, основна тема, проблема твору, місце й час дії описуваних подій. Анотації на періодичні та продов­жувані видання включають відомості про задачі, мету, харак­тер видання, поділ, поновлення чи припинення його випуску.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть вимоги, що ставлять до анотацій.

2. Чим рекомендаційна анотація відрізняється від анотації телеграфного стилю?

3. Які види анотацій, залежно від рівня використання за­собів автоматизації вам відомі?

4. Чим відрізняються загальні та аналітичні анотації?