4. За характером виконуваних функцій можуть бути виділені два різновиди лексичних значень: власне номінативні і експресивно-синонімічні.

Номінативні - такі значення слів, які використовуються перш за все для називання предметів, явищ, якостей, дій і т. д. У семантичній структурі слів, що мають подібне значення, як правило, не знаходять відображення додаткові ознаки (наприклад, оціночні). Однак в процесі вживання такі ознаки можуть з’явитися.

Експресивно-синонімічним Називається таке значення, в якому основним є коннотативний, або емоційно-оціночний елемент. Наприклад: Кінь коняга, змішання — мішанина.Слова з таким значенням існують у мові самостійно і відображені у словниках, однак сприймаються у свідомості носіїв мови за асоціацією з їх номінативними синонімами:Теревенити — говорити; заноситись — гордитись.Ці слова, як правило, невільні у своїх зв’язках з іншими словами.

Переносні значення слова семантично зв’язані з основним і групуються навколо нього. Оскільки в слові може бути кілька переносних значень, то разом з основним вони складають цілий ряд значень, тісно пов’язаних між собою.

Слово в процесі розвитку може розширювати свій семантичний об’єм. Проте бувають і зворотні процеси. Наприклад, слово Квас Раніше означало назву будь-якої кислої рідини, кислоти взагалі, а тепер означає лише назву певного напою.\

Слово може мати одне значення, така властивість слів називається однозначністю або Моносемією.

Властивість слів мати багато значень називається Полісемією. Усі значення слова при цьому між собою так чи інакше пов’язані, утворюючи складну семантичну єдність, яка називається

Сучасні вчені неможуть дійти висновку, що ж таке слово. Є близько 70 визначень слова, але всі вони охоплюють тільки 2, 3, 4 ознаки слова.

*28.Структура лексичного значення. Поняття лексеми. Компонентний аналіз значення слова. Внутрішня форма слова.

Слово є предметом лексикології , а вся сукупністьслів у мові складає лексичний склад, вивчати і в діахронічному (історичному) плані,і в синхронічному, описовому, тобто як вона представлена на сучасному етапі. Отже, предметом синхронічної лексики є обсяг і характер усієї сукупності слів на сучасному етапі. А саме:

обсяг словника,

значення слів,

системна організації значень,

види значень (пряме і переносне, первинне і вторинне,конкретне і абстрактне),

системна організації слів,

лексика з

погляду походження та стилістичного забарвлення.

Лексичний склад найбільш безносе- редньо пов’язанийз позамовною дійсністю, він чутливо реагує на найменші зміни.

У результаті постають нові слова, нові значення, відтінки значень, відбуваються внутрішні глибинні зміни в семантиці слова.

Отже, лексичний склад змінний, рухливий і становить собою відкриту систему.

Е. Косеріу: „Мова повинна постійно змінюватися, щоб продовжити функціонувати”.

80–90 роки дали нам такі інновації, як два семантичних поля „Українська держава” і ”українська нація”: державність України, власна держава,

творення держави, державотворчий процес, державотворення,

утвердження суверенітету.

С и с т е м н і с т ь лексичногоскладу виявляється:

1) в організації тематичних груп,

2) у структурі багатозначного

слова,

3) у синонімічних рядах і антонімічних протиставленнях.

Відзначимо два типи відношень – парадигматичні і синтагматичні. Парадигматичні відношення – це відношення однорідних одиниць, узятими в мовній системі поза їх

сполученням з іншими одиницями. Це окремі значення в полісемантичному слові, слово в синонімічному ряді, у

стилістичній системі. Вони передбачають можливість вибору

(певного значення, одного із синонімів, одного з варіантів).

Синтагматичні відношення – зумовлюють сполучення слів при

побудові тексту. Вони реалізуються при послідовному включенні однієї з одиниць до тексту. Абсолютно вільних

словосполучень не буває. Соловей – співучий, голосистий,

маленький, дзвінкий, сірий, веселий…

4. У слові розрізняють п л а н в и р а ж е н н я (звукова організація слова, зовнішня сторона мовного знака) і п л а н з м і с т у (значення слова). Значення слова – це певне відображення предмета, відношення між звуковою оболонкою слова і предметом. Оскільки слово називає предмет, то воно виконує номінативну, або називну, функцію. Розрізняють слова п о в н о з н а ч н і і н е п о в н о з н а ч н і ; с а м о с т і й н і і

с л у ж б о в і . Перші мають лексичне значення, другі – не мають, точніше, воно затінене граматичним значенням.

К о м п о н е н т н и й с к л а д л е к с и ч н о г о з н а ч е н н я слова.

Лексичне значення (семема) розкла-

Дається на дрібніші складові частини (семи). Так, слово кінь – „велика /

свійська / однокопита / тварина / яку використовують для перевезення людей / і вантажів. Тварина –

архісема, інші п’ять – диференційні семи. Усі семи поділяються на експліцитні та імпліцитні.

Експліцитні семи – семи виражені, фіксуються словниками. Кінь – 6 сем.

Імпліцитні – невиражені, часто індивідуальні. Кінь –швидкий, вороний, красивий, сильний, молодий (перші 5 означень Словника Н. Бутенко). Індивідуальні семи: баский, норовистий, циганський. У мовлян можуть виникати такі асоціації: Жуков закінчив кавалерійську академію. Кінь у яблуках. Іподром (там перегони). „Вершник без голови”,книжка, фільм: там домінує кінь. Кінь-поле-воля-козак. Тарас Бульба (їде на Січ). Козак-кінь-криниця-верба-дівчина (про зустріч молоді). Кінська сила. Кінська доза. Кінь і чеченці. „Ой чий то кінь стоїть”, улюблена пісня Тамари Петрівни. Кінь – для багачів.

Цікаво знати реакцію на стимул відповідно чоловіків і жінок. Світлана Мартінек в „Українському асоціативному словнику” (2007) спробувала це зробити. Так, на слово кінь одержано 204/103 реакцій. Спільними виявилися відповіді:тварина, білий, гнідий, кобила, грива, іподром та ін.

Лише чоловіки назвали: педальний, на коня, „П’ять капель”, галоп, сила.

Лише жінки: Катерина ІІ, хлопець, грація, скакун,Пржевальський, красивий.

Е м о ц і о н а л ь н о - е к с п р е с и в н е забарвлення слова.

Слово не тільки називає певне явище, але й виражає експресивну, емоціональну оцінку його, передає наше ставлення до предмета. Людина оцінює певне явище дійсності: добре і зле,гарне і погане, корисне і шкідливе, потрібне і непотрібне тощо.

Слова голуб, сокіл, ластівка щодо людей протиставлені словам ворон, сич, будяк. За „Словником асоціативних означень” Н.Бутенко студент (реакцій 920) – розумний (64), старанний (61), веселий (48), ввічливий і працьовитий (34), молодий (16 ) //

лінивий (42), тупий (12), пасивний (3), розхлябаний і хвалькуватий (по 1).

З попереднім тісно пов’язана к о н о т а ц і я слова,тобто додаткове значення слова, його супровідні стилістичні(схвальн., уроч., поет., ірон., знев.) чи семантичні відтінки. Так,слово дуб, крім свого основного словникового значення

(„багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами –жолудями”), має ще багато додаткових, конотативних. Це –символ мужності, чоловічого достоїнства, сили, могутності,

витривалості. Дуб – зелений, могутній, столітній, високий,кремезний, широколистий, сильний, віковий,

Шевченків…„Спліта́ючись гілля́м, Стоять дуби зеле́ні,свіжоли́сті…” (М. Рильський); „Попід горою яром, долом,

немов діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять”(Т. Шевченко). Такі образи неможливі у німецькій мові, бо тамдуб (die Eiche) – жіночого роду.

Для слова характерна у з а г а л ь н ю ю ч а ф у н к ц і я . Це означає, що слово називає не кожний конкретний предмет, а цілий клас однотипних предметів. „Мати сіяла сон під моїм вікном, А вродив соняшник”(Б.Олійник).

Соняшник – і той, що під моїм вікном; і той далі, що перехилив головку через тин; і як однорічна рослина; і той, що іде на експорт.

С л о в о – це мінімальна структурно-семантична одиниця, єдність звучання і значення. Воно: вільно відтворюється в мовленні, поєднує лесичне і граматичне значення, служить для побудови словосполучень.

Внутрішня форма слова

Практично без зусиль ми скажемо, чому університетський (бо університет), чому книжковий, зимовий, віконний. Важче – вікно (бо око), а чому око? Трішки зусиль – і

ми пояснюємо листопад, падолист, листопадень, листогуб,листогубець, листосівень, листотрус, листольот, листокиден.

Легко пояснюємо назви днів тижня – понеділок, вівторок,середа...; назви грибів: опеньки, рижики, мухомор, мухомориця,моримуха, біляк, білас, червонюк, краснюк „красноголовець”,

підосичник, осиновик, підберезник, підберезовець, підліщинник,підвишень, піддубень, піддубок. А чому гриб? Навіть учені-етимологи неодностайні – глива, гриб на дереві, губка,

мазати, ліпити, гребу (бовигрібається з землі), лит. вершки,сметана, слизистий осад, горб, стара кора, ірл. зморшка,складка.

Одні слова мотивовані, тобто ми можемо вказати первісну ознаку, що лягла в основу назви (зимовий, вівторок,опеньки, листопад). Підніжжя гори мотивоване словом нога, під

ногою. Крило літака асоціюється з крилом птаха. У мотивованих ми можемо вказати на первісну ознаку, яка лягла в основу назви, з якою і пов’язується сама назва. Інші –

немотивовані (листя, гриб, степ, вода). Ми не можемо вказати

на первісну ознаку слова крило (у птаха). Для цього необхідні

етимологічні розшуки. Спеціальні дослідження проводили вчені, щоб довести, що слова спати і сон, кінець і початок,косити і чесати, пир і пити, жир і жити попарно походять від

одного кореня.

Л. Фейєрбах так визначав, що таке „назва”: це – „знак, що служить для розрізнення, яка-небудь ознака, що впадає у вічі, яку я роблю представ- ником предмета, що характеризує

предмет, щоб уявити собі в його цілісності”. Оця первісна ознака, яку О. Потебня називав знаком значення, і називається в н у т р і ш н ь о ю ф о р м о ю с л о в а . Це початковий крок

появи назви, вибір її довільний, але який притаманний тій чи іншій мові. Українці кажуть снігур (сніг), рос. снегирь (снег); у сербів – зимовка (зима); у німців Gimpel.

*29.Багатозначність слова. Причини багатозначності. Співвідношення: багатозначність - синонімія - антонімія. !Характер і організація лексико-семантичних варіантів у структурі полісемантичного слова.

Здатність слова виступати з різними значеннями (тобто мати кілька значень) називається б а г а т о з н а ч н і с т ю , або п о л і с е м і є ю . Калиновий може бути 1) кущ; 2) напій; 3) перен. мова. Слово гострий об’єднує значення: 1) здатний колоти чи

різати (гостра бритва); 2) звужуватися на кінці (гострий кут);3) дотепний (гостре слово); 4) який сильно діє на органи чуття(гострий смак, гострий перець); 5) відчуття, сприймання

(гострий біль); 6) який бурхливо розвивається (гостре запалення); 7) щось напружене (гостра проблема, обговорення, питання, ситуація). Слово жура́ „журба” – однозначне,

журавель – тризначне (птах; жердина біля колодязя; народний танець).Іти – 30 (ступати; плисти; вирушати;продаватися і т. ін.).

Причини багатозначності

1.особливість люд. Досвіду який є безмежний а можливості мови є обмеженими і щоб передати засобами мови конкретного досвіду умові виробили люди закон суміщати в одному слові кілбка значень (чорніти-став чорний)

2)Здатність люд. Мислення до узагальнення тільки в однозначних словах це узагальнення здійсн. По одній лінії а в багатозначних по 2 і більше(слово стіл це узаг. За формоюа друге за видами харчування –молочний за видами організації –паспортний

.Прямі і переносні значення.

П р я м і номінативні значення безпосередньо вказують на відношення слова з явищами об’єктивної дійсності, що історично закріпилося в свідомості мовців. На його основі виникає переносне значення, що постає внаслідок перенесення найменувань з одного

предмета на інші: По долині вітер віє, Гуляє по полю. Долина –пряме; вітер – „переміщення шарів повітря”; віяти – пряме;гуляє – 1) ходити не поспішаючи (пряме); 2) гуляти – перен.„швидко, у різних напрямках рухатися” (тут переносне); пополю – пряме. 3) особа, що керує зборами; 4) керівник установи; 5) перен.

П е р е н о с н е з н а ч е н н я –усталене значення, відбите словниками, легко встановлюється:

громові бурі → перен. громовий голос; дерев’яна ложка →перен. дерев’яна посмішка (ноги, руки, голос). П е р е н о с н ев ж и в а н н я – важковловиме, словниками не фіксується.

Наприклад; У Шевченка: Лихо, лихо:мати в’яне, дочка червоніє. В’янути – пряме значення: „утрачати

свіжість, пружність; ставати зморшкуватим”. Червоніти –переносне вживання, тобто „кращати”.

Якби слова не мали переносного вживання, наша мова була б зашорена в штампи.

Переносне вживання слова функціонує як

1) м е т а ф о р а – перенесення за подібністю: шовковий –„Шовковий шум нив” (М. Коцюбинський); журавлиний клин,повітряний флот, на крилах радості,батько Махно – як лідер, гірський хребет, бронзова шкіра(кольору бронзи), коник як комаха (бо стрибає), гусарити(поводитися як гусар), він орел;

2) м е т о н і м і я – перенесення за суміжністю: читати

М. Рильського (твори Рильського), аудиторія слухає (студенти в аудиторії), служба – „солдат” (бо солдат служить),піднімати руки „здаватися” (бо усталений жест капітуляції), дружба – „товариш молодого на весіллі” (бо він дружить з молодим),баранина – „м’ясо барана й вівці;

3) перенесення за ф у н к ц і є ю – виконують однакову функцію:

Від багатозначності треба чітко відмежовувати омонімію.

Омоніми -це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.

Наприклад, балка - яр з положистими схилами і балка -дерев'яний чи металевий брус для перекриття стелі; порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка -човен.

Отже, омоніми мають однаковий звуковий склад, але зовсім різні за значенням, це різні слова, а не різні значення одного й того ж слова: стан - талія, стан - ситуація, обставини, стан - у техніці.

Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).

Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач - птах і деркач - стертий віник(пор. деркача, деркачем, на деркачі). Такі омоніми завжди належать до однієї частини мови.

Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.

Омоформи - різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком (іменник в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле(іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово наказного способу: Світи, сонечко, яскравіше).

Омофони- слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням: сонце і сон це, лежу (від лежати) і лижу (від лизати), мене (до я) і мине (від минати), проте і про те.

Омографи - слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога(іменник).

Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні: Погана та мати, що не хоче дитя мати (Народна творчість). Ними послуговуються для створення дотепних висловів, каламбурів.

Пароніми - це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням: уява (здатність уявляти - плід уяви) -уявлення (знання, розуміння чогось - помилкове уявлення); гривня (грошова одиниця) - гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) - компанія (група осіб, пов'язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).

Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними.

Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні(блискучий - лискучий, блукати - блудити, повноваження - уповноваження, особистий - особовий), антонімічні(прогресивний -регресивний, густо - пусто, іммігрант - емігрант) відношення.

Як і омоніми, пароніми є широко вживаними в різних стилях, а також вживаються у мовленні для створення каламбурів.

Синоніми- це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням: аргумент, доказ, підстава, обґрунтування; конче, доконче, неминуче; будувати, споруджувати, зводити, (хату) ставити, (з каменю) мурувати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) створювати, організовувати; (світогляд) формувати, ґрунтувати.

Синоніми переважно належать до однієї частини мови і відрізняються відтінками значень або стилістичними забарвленням, чи обома ознаками одночасно. Наприклад, дієслова із загальним значенням говорити розрізняються і відтінками значень, і емоційним забарвленням: базікати -говорити про щось не варте уваги, шептати - говорити тихо, варнякати - говорити дурниці, воркотати - ніжно і стиха розмовляти, бурчати - говорити нерозбірливо, з незадоволенням тощо.

Синоніми групуються в синонімічні ряди (синонімічні гнізда).

Синонімічній ряд - це група слів, що мають однакове чи подібне значення: бідність, нестатки, убогість, убозтво, незабезпеченість, злиденність; істотний, посутній, сутній, суттєвий, дуже важливий, значний, вагомий, поважний; шкодувати, жалкувати; (за чим) уболівати; (кого) жаліти, співчувати (кому); (гроші) економити, заощаджувати.

У синонімічному ряді всі слова об'єднуються навколо опорного, стрижневого слова або домінанти. Це слово найуживаніше серед інших, стилістично нейтральне і найповніше виражає значення, властиве всім членам ряду. Наприклад, на означення особи, яка дотримується правил пристойності нейтральним словом виступає прикметник ввічливий. Саме навколо нього групуються всі інші синоніми: чемний, ґречний, вихований, тактовний, обхідливий, коректний, делікатний, галантний, люб'язний, ласкавий, уважний.

Синоніми одного синонімічного ряду функціонують у мовленні неоднаково: одні вживаються в усіх стилях, інші - в якомусь одному стилі.

Виокремлюють такі різновиди синонімів: лексичні і контекстуальні.

Лексичні синоніми - це слова, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні.

Серед лексичних розрізняють семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.

Семантичні (поняттєві, ідеографічні) синоніми - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати, затверджувати; взаємини, стосунки, відносини.

Стилістичні синоніми - це слова, що різняться експресивно-емоційним забарвленням, належністю до мовних стилів: біографія (офіційно-діловий стиль) і життєпис (публіцистичний стиль).

Семантико-стилістичні синоніми- слова, що різняться і відтінками значень, і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.

Абсолютні синоніми - це слова тотожні за значенням і різняться лише звучанням: алфавіт, азбука, абетка; дієслово, інфінітив, неозначена форма дієслова; безплатний, безкоштовний. Ці синоніми позбавлені експресивно-емоційних відтінків: мовознавець, лінгвіст, баритися, гаятися.

Контекстуальні синоніми- це слова, що мають близьке значення тільки в контексті. Поза контекстом ці слова вживаються з абсолютно різним значенням. Так дієслова провалитися і не скласти не є синонімами, але в певному контексті вони можуть вживатися як синоніми (провалитися на екзамені - не скласти екзамену).

Специфічними синонімами є евфемізми - слова, що вживаються для непрямого, прихованого, ввічливого позначення певного предмета, явища, дії замість прямої їх назви: нерозумний замість дурний; допускати неточність замість збрехати.

Значення полісемантичного слова утворюють певну структуру, елементи якої

по-різному залежать один від одного і по-різному пов'язані між собою.

Для того щоб визначити семантичну структуру слова, необхідно виявити всі значення (лексико-семантичні варіанти) слова; визначити диференційні ознаки, за якими ці значення протиставляються; простежити порядок

внутрішнього зв'язку і підпорядкування лексико-семантичних варіантів та встановити, якими мовними засобами здійснюється внутрішньослівне розмежування семантики слова.

За характером організації (залежності, мотивації) лексико-семантичних варіантів у багатозначному слові виділяють три основні типи (структури) полісемії: радіальну, ланцюжкову і радіально-ланцюжкову.

При радіальній полісемії всі похідні (непрямі) значення походять безпосередньо від одного основного (прямого). Так, слово стіл має п'ять значень: 1) «різновид меблів»; 2) «їжа, страви; харчі»; 3) «установа або

відділ установи, що займається певними канцелярськими справами»; 4)«деталь верстата у вигляді горизонтальної дошки, що служить для закріплення заготовок під час їх обробки»; 5) «гора, височина з плоскою вершиною та стрімкими схилами». Друге, третє, четверте і п'яте значення є похідними від першого.

Радіально-ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпорядкованість і послідовну залежність.Наприклад, слово братство має два значення: 1) «група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю і иство людей, об'єднаних спільною діяльністю і метою» і 2) «братське почуття, ставлення; дружба». Тут ідеться не про

мотивацію другого значення першим, а про паралельний словотвірний процес(брат + суфікс -ство зі значенням збірності і брат + суфікс -ство зі значенням ознаки, якості). Згодом дві лексичні одиниці злилися в одну,

тобто стали сприйматися як одне багатозначне слово. Цей процес отримав термінологічне означення — агрегатування (термін Н. 3. Котелової).

У межах радіальної полісемії можна виділити значення з однорідною і неоднорідною мотивацією. Так, у слові блиск всі його похідні значення, а саме: 1) «багатство, розкіш, пишнота»; 2) «яскравий вияв високих якостей, таланту, розуму»; 3) «складова частина назв деяких мінералів» однаково мотивовані твірним значенням «яскраве сяяння, світіння».

У слові ж дорога також значення 1) «перебування в русі (йдучи або їдучи)»;2) «місце для проходу, проїзду»; 3) «правильний напрямок руху» виводяться безпосередньо з прямого номінативного «смуга землі, по якій їздять і ходять», але мотивуються різними семами.

Інший важливий аспект, за яким описується структура багатозначного слова— це характеристика значень за їх місцем (важливістю) в семантичній структурі.

Семантична структура полісемічного слова має польову будову з чітко вираженим центром і близькою та далекою периферією. Ядро поля містить головне (основне) значення. Воно завжди є прямим і найменшою мірою залежним від контексту. Навколо нього розташовуються часто вживані переносні значення, а на периферії — рідковживані (застарілі, нові, що не стали ще загальновідомими, і фразеологічно пов'язані) значення. Так,

наприклад, ядром семантичної структури слова золотий є його основне номінативне значення «із золота» (золотий зливок, золотий перстень),навколо нього розташовуються такі лекси-ко-семантичні варіанти, як «дуже цінний, вартий поваги» (золота людина, золоті слова), «дорогий, любий»(Золота дитино!), «майстерний, умілий» (золоті руки), «прекрасний,щасливий» (золота пора, золоте дитинство), «кольору золота» (золоте колосся, золота осінь). На периферії перебувають значення «дохідний»(золота справа), «найвигідніший (спосіб поведінки)» (золота середина),«бездіяльний, гультяйський» (золота молодь), «п'ятдесятирічний» (про подружнє життя) (золоте весілля) та ін.

Отже, кожне значення займає в семантичній структурі полісемічного слова певне місце залежно від його цінності для того чи іншого синхронного зрізу мови.

*30.Слова з прямим і переносним значенням. Основні способи перенесення значень слів. Метафора. Метонімія. Синекдоха. Однозначні слова. Терміни. Ознаки термінів.

Багатозначне слово завжди має основне, або пряме, значення, що безпосередньо вказує на співвідношення слова з явищами реальної дійсності. Здебільшого пряме значення є також первинним, тобто таким, яке виникло разом із словом. Наприклад, пряме і первинне значення іменника блискавка, утвореного від дієслова блискати,- "зигзагоподібна електрична іскра - наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози". Внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші у зв'язку з якоюсь їх схожістю виникають переносні значення слів. Такі значення є завжди вторинними. У даному разі блискавка на основі по-дібності за швидкістю проходження явища, за його динамічністю розвинулися ще такі значення: "1. Телеграма, що передається негайно. 2. Стінгазета, що виходить негайно післяякоїсь важливої події. 3. Особлива механічна застібка". Хоча переносне значення і сприймається як нове, вторинне значення вже відомого слова, воно теж закріплюється в мові суспільною практикою її носіїв, поступово втрачаючи свою образність. Це вже й сталося із таким значенням слова блискавка, як "застібка".

Пряме значення- це основне, первинне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Переносне значення- це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер - тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо. Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм приписувалося негативне значення: "реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин". Тим часом це слово походить від латинського nacio "народ" й означає "любов до свого народу" - так само, як слово патріотизм походить від латинського patria "батьківщина" й означає "любов до своєї землі". На використанні слів у переносному значенні творяться тропи.

Основні способи перенесення значень слів.