Висновки до і розділу

За останні роки політичний дискурс став активним об’єктом лінгвістичних досліджень. Це пов’язано з глобалізацією соціальних змін та технологізацією політичного дискурсу. І тому соціологи, лінгвісти та інші науковці дійшли висновки, що мова – це влада. Адже мова є невід’ємною від політики і владних відношень, і тільки у цьому контексті може стати адекватно зрозумілою.

Політичний дискурс розуміється як мовленнєві утворення (усні або письмові), що стосуються сфери політики, реалізуються вербально та екстравербально, актуалізуються у певному ситуативному контексті і спрямовані на здійснення конкретної прагматичної семантики. Важливою рисою сучасного політичного дискурсу є його широке "розчинення" у ЗМІ.

Домінантність проявляється на різних рівнях дискурсу. Інтеракціональна домінантність реалізується в політичному дискурсі шляхом використання стратегій контролю над чергуванням реплік у ході політичних дебатів, що підрозділяються на стратегії отримання мовленнєвого ходу, стратегії завершення мовленнєвого ходу та стратегії мовленнєвого ходу стосовно вибору наступного мовця.

Особливості риторичної домінантності простежені в глибинних структурах семантичних моделей значень та інформації, оскільки риторична домінантність асоціюється з перемогою тих семантичних пресупозицій, що представлені мовцем-політиком у специфічних персуазивних мовних структурах. Таким чином, риторична домінантність – це результат дії дискурсивних засобів, що спрямовані на переконування Реципієнта у вірності семантичних пресупозицій продуцента-політика засобами аргументації та маніпулятивного мовленнєвого впливу з метою досягнення соціальної влади.

РОЗДІЛ ІІ. Особливості дискурсу передвиборчої політичної боротьби